Розробки уроків

Тема. Маруся Чурай — легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія її життя. Пісні «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю...», що стали народними. їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи.

Мета: ознайомити учнів із постаттю легендарної поетеси Марусі Чурай, її пісенною спадщиною; розвивати уміння виразно читати, коментувати пісні, пояснювати в них художні засоби, створювати уявний словесний портрет піснетворки; формувати усвідомлення того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках, що поет — активний творець духовності.

Обладнання: аудіозаписи пісень Марусі Чурай, її портрет, публікації, легенди та перекази про поетесу; роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», вірші давньогрецької поетеси Сапфо.

Міжпредметні зв'язки: історія України: визвольна війна українського народу; зарубіжна література: давньогрецька поетеса Сапфо; образотворче мистецтво: В. Маковський, «Українська дівчина».

Епіграф.

Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш, це — пісня, це — душа. Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот.

                                                                                                  Ліна Костенко

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

1. Прослуховування фонозапису однієї з пісень Марусі Чурай.

2. Бесіда за питаннями:

— Чи відома вам ця пісня?

— Коли, на вашу думку, вона була створена?

— Яким ви уявляєте автора, а точніше, авторку пісні? Чи хотіли б дізнатися про неї більше?

ІІ. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

1. Розповідь учителя.

— В історії української культури є чимало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Ми не знаємо імен багатьох композиторів, поетів, авторів чудових творів.

Та, на щастя, ім'я авторки пісні «Засвіт встали козаченьки», як і деяких інших: «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі» тощо — відоме. Де Маруся Чурай, про яку ще в позаминулому сторіччі в Україні ходило чимало переказів та легенд.

Одні дослідники її творчості стверджували, що Маруся Чурай — особа історична, інші ж вважали поетесу легендарною.

Так, ще у 1877 році в журналі «Пчела» в Петербурзі за сприяння Г. Квітки-Основ'яненка О. Шкляревський опублікував біографічний нарис про Марусю Чурай, що базувався на фольклорному матеріалі. Драматург Г. Бораковський (1846—1890) наприкінці XIX століття створив історичну драму «Маруся Чурай — українська піснетворка». Та документальних свідчень про поетесу і співачку немає жодних. То хто ж вона, дівчина з легенди?

За народними переказами, Марія Гордіївна Чурай народилася 1625 року в Полтаві у родині полкового осавули Гордія Чурая. Це був хоробрий козак, який виступав проти польських загарбників. Він брав участь у козацько-селянському повстанні 1637—1638 років під проводом гетьмана Павла Павлюка. Після невдалої битви з польським коронним військом під Кумейками (16 грудня 1637 року) Гордій Чурай потрапив у полон і разом із П. Павлюком був страчений у Варшаві. Його дружина Горпина залишилася вдовою і жила удвох з дочкою в Полтаві, де була оточена турботою городян.

Особливо пошановували вони талант Марусі складати і виконувати пісні. Сучасні фольклористи пов'язують її ім'я із 23-ма піснями, які згодом стали народними. Серед них, крім уже названих, — «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки» та інші.

Із народних переказів дійшла до нас й історія її драматичного кохання. Марусю полюбив козак Іван Іскра, хоч ніколи не розкривав своїх почуттів, бо знав, що дівчина кохає іншого — Гриця Бобренка, сина полтавського хорунжого. Гриць був вродливий парубок, але слабовольний, безхарактерний. Він піддався впливу матері, яка одружила сина з іншою дівчиною, дочкою осавули. Маруся болісно переживала зраду коханого. Вона хотіла покінчити життя самогубством (втопитися)

і кинулася з греблі у Ворсклу. Та врятував дівчину Іван Іскра: він витяг її з води непритомну, приніс додому, а потім разом з Горпиною Чурай доглядав Марусю.

Одного разу на вечорницях у дочки полтавського старшини Меласі Барабаш Маруся знову зустріла Гриця. Вона й виду не подала, що схвильована. Адже Гриць прийшов не сам, а з молодою дружиною. Маруся була веселою, чарівною, співала і знову заполонила Гриця. Про те, що сталося потім, ми дізнаємося з пісні «Ой не ходи, Грицю». Марусю посадили до острогу, а потім засудили до смертної кари. Але у справу втрутився сам Богдан Хмельницький. Пам'ятаючи про заслуги батька Марусі — Гордія Чурая, а також цінуючи її поетичний талант, гетьман скасував вирок.

Є дві версії про останній період життя Марусі. За однією — вона після помилування зачахла, змарніла, а потім померла від сухот, за іншою — Маруся пішла з Полтави у світ і померла у 1653 році в якомусь із монастирів Московщини.Її пісні, переходячи із покоління в покоління, звучать і нині та побутують у народі як безіменні фольклорні твори. Сьогодні ми ознайомимося з деякими із них.

2. Робота в групах.

Учні об'єднуються в групи, кожна з яких самостійно (за потреби — з допомогою вчителя) читає та аналізує одну з пісень Марусі Чурай:

I група — «Засвіт встали козаченьки»;

II група — «Віють вітри, віють буйні»;

III група — «Ой не ходи, Грицю».

Щоб полегшити роботу учнів, доцільно нагадати їм план-схему аналізу ліричного твору (див. Урок 1) чи запропонувати картки із окремими завданнями для кожної пісні.

Наприклад, аналізуючи пісню «Засвіт встали козаченьки», пропонуємо з'ясувати історію її створення, визначити, які настрої і почуття вона викликає, які народнопісенні засоби і з якою метою використала у ній авторка.

При розгляді пісні «Віють вітри, віють буйні» варто виконати такі завдання:

а) виразно прочитати текст;

б) назвати образи, що особливо виразно передають настрій твору;

в) визначити, з якою подією в Марусиному житті пов'язана ця пісня та аргументувати свою думку.

Роблячи ідейно-художній аналіз пісні «Ой не ходи, Грицю...», пропонуємо прокоментувати зміст твору і художнє втілення його, особливу увагу звернувши на автобіографічність пісні, та довести, що «Ой не ходи, Грицю» за жанром — пісня-балада.

(Довідка. Балада — невеликий віршований твір, в якому розповідається про незвичайну подію, найчастіше легендарно-історичного змісту. Цьому жанру властиві й такі ознаки: зображення однієї події з життя головного героя; висока емоційність; нетривалий час дії основних дійових осіб — одна-дві; стислість розповіді про події та персонажів: віршова форма; малий обсяг).

Цікаво учням буде дізнатися і про те, що баладу «Ой не ходи, Грицю» перекладено польською (1820), чеською (1822), німецькою (1822), французькою (1830), англійською (1848) та іншими мовами, а також використано в низці творів світової музики (зокрема, угорським композитором Ференцом Лістом*).

3. Виступи представників груп.

4. «Пошук інформації».

Учитель роздає учням матеріали про життя та творчість давньогрецької поетеси Сапфо і ставить перед ними завдання: «Зіставте почуте вами на уроці про українську піснетворку Марусю Чурай та прочитане про давньогрецьку поетесу. Як ви гадаєте, чому Марусю Чурай ось уже майже два століття, від часу виходу у 1839 р. повісті О. Шаховського, називають «малоросійською Сафо»?

(Матеріал для вчителя. За переказом, Сапфо (Сафо — на еолійському діалекті Псапфа) була дочкою аристократа Скамандроніма, що займався торгівлею, і жінки на ім'я Клеїс. Народилася в Мітілені на острові Лесбос в Егейському морі між 630 і 620 pp. до н.е. У шість років осиротіла, тому матері довелося віддати її до школи, де навчали співу і танцям. Абсолютний слух обумовив захоплення поезією. Вже в юному віці Сапфо писала оди, гімни, елегії, святкові і застільні пісні. За свідченням сучасників, Сапфо була невисокого зросту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік. Через політичні обставини приблизно в 17-літньому віці Сапфо з братами — Хараксом, Ларіхом й Еврігом — довелося тікати з острова на Сицилію, тому що почалися переслідування проти аристократів, замішаних у замаху на тирана Мірсіла. Лише в 595 р. до н.е., коли Сапфо вже було тридцять, вона змогла повернутися на Лесбос і оселитися, як і раніше, в Мітіліні. Відомо, що вона заснувала школу риторики, присвячену Афродіті, слухачками якої були молоді знатні дівчата. Їх Сапфо навчала музики, танців і віршуванню на еолійському діалекті. Приміщення, де зустрічалися жінки, сама Сапфо іменувала «Домом Муз». Подруги й учениці Сапфо постійно обмінювалися складеними віршованими рядками. Знайомства, весілля, спілкування між подругами, взаємні жіночі потяги і захоплення, суперництво, ревнощі, розлука — усе це знаходило своє місце в ліриці Сапфо і її учениць. Близька до фолклору лірика Сапфо рідко виходила за межі суто жіночих переживань, однак переживання ці були виражені поетесою з надзвичайною простотою і яскравістю. На одній із фресок невідомий художник відтворив прекрасну жительку Помпеї. Дівчина зображена в момент творчого натхнення. Ще хвилина, друга — і на тонкій восковій поверхні дощечки з'являться нові віршовані рядки. Обличчя поетеси одухотворене, в очах світиться думка. Говорять, що саме такою була Сапфо.

Одні легенди показують Сапфо холодною і неприступною, інші, навпаки, малюють її ідеалом гармонійної особистості. На її честь чеканили монети, на яких вона зображена з лірою в руках. Платон назвав поетесу «десятою музою». Вірші Сапфо вплинули на творчість Сократа, Горація. Страбон іменував її «чудом» і стверджував, що «дарма шукати у всьому плині історії жінку, яка у поезії могла б витримати хоча б приблизне порівняння із Сапфо». У стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні й елегії. З усього масиву творчості Сапфо до нас дійшли, крім численних уривків, тільки дві цілі поезії, які в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», особливою формою чергування наголошених і ненаголошених складів, яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація.

Існувала легенда, що Сапфо наче вийшла заміж і народила дочку Клеїс. Але доля була до неї жорстока: з невідомих причин і чоловік, і дитина Сапфо прожили недовго, а сама Сапфо покінчила із собою близько 572 р. до н.е., кинувшись у море зі скелі на острові Левкадія).

III. Закріплення вивченого.

— Зачитайте епіграфи до уроку. Чи погоджуєтеся ви з Ліною Костенко? Чому? Прокоментуйте свою відповідь.

IV. Підбиття підсумків.

V. Домашнє завдання.Вивчіть напам'ять пісню «Засвіт встали козаченьки» (обов'язково). Намалюйте живописний чи створіть уявний словесний портрет Марусі Чурай (на вибір учнів).

(Довідка. І досі точаться суперечки, якою Маруся Чурай була на вигляд. Живописні зображення піснярки до нас не дійшли. Є лише кілька її словесних портретів, але вони дуже різняться між собою. Кажуть, що Маруся мала гарні риси обличчя, темні очі, довгу, нижче пояса косу, була стрункою. Ліна Костенко, описуючи Марусю Чурай в однойменному творі, звертає нашу увагу на «голівку точену», на «плечі» і на «гордий обрис чистого чола», а також стверджує, що Маруся «на матір схожа, тільки трохи вища, ті ж самі очі, і така ж коса».

Струнку дівочу постать в довгому вбранні босу, з віночком у руці, із зажурено схиленою головою являє собою і пам'ятник Марусі Чурай, встановлений у Полтаві 15 квітня 2006 року).

*Ференц (Франц) Ліст (22.10.1811-31.07.1886) — композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, один із найвидатніших представників музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи. Під час гастролей до Російської імперії Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві, Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві. У Києві в лютому 1847 року він познайомився з Кароліною Вітгенштейн, дружба з якою триватиме довгі роки. Кароліна мала маєток на Поділлі, у Воронівцях, де гостював композитор. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» Ліст написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які увійшли до створеного у 1847—1848 роках циклу «Колоски Воронівець».

Додаток до уроку

Історія життя Марусі Чурай у її піснях

1. Зовнішність Марусі та Гриця, перші почуття.

Відомо, що ім'я «Маруся» згадується лише в двох піснях: «Засвіт встали козаченьки», «Прилетіла зозуленька». Ім'я «Гриць» — також у двох піснях: «Грицю, Грицю, до роботи», «Ой не ходи, Грицю...»

Першу пісню про Гриця можна вважати взагалі однією з ранніх (як і «Зелененький барвіночку»), бо вона жартівлива, безжурна, цілком відповідає станові закоханої дівчини, коли все ще так добре.

Про вроду Марусі свідчать рядки пісень: «Жаль моєї уродоньки, високого росту»; «Дивилися карі очі, звідки милий іде», «Змалювала біле личко і чорнії брови»; «Інша дівчина — чорнобривая». Піснярка вдається тут до традиційних народнопісенних засобів. А ось портрет коханого в пісні «Ой Боже ж мій, Боже...», сповнений живого авторства:

Коли б же я знала, маляра б найняла,

Його біле личко та й намалювала,

Карі оченята, котрі я любила,

Його русі кудрі я б позолотила.

2. Війна 1648 року і розлука.

До цього періоду відносяться пісні: «В огорожі хмелинонька», «Засвіт встали козаченьки», «Хилилися густі лози», «Віють вітри, віють буйні», «Чому не гудуть буйні вітри», «В кінці греблі шумлять верби».

У цих піснях образ «буйних вітрів» — данина фольклорній традиції символів. Скільки особистого вкладається в це узагальнення: гине надія на щасливе життя, бо жодної звістки про коханого немає. Однак ця туга світла, не розпачлива, як у пізніших творах, що оспівують зраду коханого і справжню безнадію.

3. Повернення Гриця. Віддане кохання Марусі Чурай.

Серед пісень цього спрямування варто назвати «Над моєю хатиною», «На городі верба рясна», «Чого вода каламутна». Саме в цих піснях по-справжньому проявляється горда й ніжна вдача Марусі:

Судіть, судіть, воріженьки, —

Судила б вас трясця,

А моєму миленькому,

Пошли, Боже, щастя. Пошли,

Боже, йому щастя,

Ще й добру годину,

Що він мене пригортає,

Як малу дитину.

***

Над моєю хатиною

Чорна хмара стала,

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

Ой я тую чорну хмару

Крилом розмахаю,

Перебуду той поговір,

Перебуду славу...

Ой не піде дрібен дощик

Без тучі, без грому,

Ой не вийде дівка заміж

Та й без поговору.

Настучиться, нагримиться, —

Дрібен дощик піде,

Насудяться воріженьки —

Дівка заміж піде...

4. Зрада Гриця.

Найбільше пісень Маруся Чурай склала про розлуку і самотність. У її серці довго теплилося наївне сподіване щастя з милим («Котилися вози з гори», «Стелися, стелися, зелений гороше»), але вже в пісні «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає» звучать виразні мотиви розпачу, розчарування, перший натяк на самогубство як єдиний порятунок. Усі відтінки переживання гордої натури, приниженої зрадою, знайшли відображення в довершених у своїй простоті художніх засобах. У пісні «Чи ти, милий, пилом припав» Маруся кидає сміливий виклик-вирок слабкодухому Грицеві та його корисливій матері за зламане кохання. І водночас шкодує, що Гриць втратив можливість бути щасливим, не оцінивши глибини її почуття:

Найдеш собі дівчиноньку

З чорними бровами,

Та не знайдеш собі правди,

Що була між нами.

5. Злочин Марусі Чурай.

Варто зазначити, що отруєння Гриця — то, власне, не єдиний злочин Марусі. Спочатку, як свідчать пісні й легенди, вона намагалася сама піти зі світу. У піснях «Летить галка через балку», «Болить моя головонька», «Шумить-гуде дібровонька» йдеться про невдалу спробу втопитися, а в пісні «Сидить голуб на березі» — про задум отруїтись.

Маруся настільки щира й безкорислива в коханні, що навіть покинута бажає Грицю лише щастя. Ні, вона не прощає коханому зради, а свідомо приносить себе в жертву.

Останньою піснею Марусі вважається «Ой не ходи, Грицю...», бо, очевидно, більше вона не складала пісень — її зранена душа не могла вже співати (За О. Криворучко).

Сповнюйте життя мріями

Тема.           Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, діяльності й мрії.

Мета:           обговорити зміст оповідання; удосконалювати навики характеризувати головного персонажа; пояснити алегоричність образу коня Шептала; розвивати вміння давати власну оцінку поведінці персонажа, дискутувати про життєвий вибір сучасної людини, її можливість зберегти свою індивідуальність; виховувати любов і повагу до неординарних особистостей, до природи; прививати любов до прекрасного.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок.

Методи, прийоми і форми роботи: Розповідь учителя, повідомлення учасників дослідницьких груп, презентації, інтерактивні вправи.

Обладнання:мультимедія (музичне оформлення, анімація, презентації), матеріали для роботи в групах, підручник, жар-птиця.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

Вчитель.  Слайд 1

Вітаю всіх присутніх на уроці. Сьогодні у нас незвичайний урок, бо й день неповторний, весняний, зі співом птахів, першими квітами, з гостями у класі. Бажаю гарного робочого настрою і сподіваюсь на вашу плідну співпрацю.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

Вчитель. Слайд 2

Діти, до сьогоднішнього уроку ви повинні були прочитати оповідання В.Дрозда «Білий кінь Шептало». Отож, тема нашого уроку «Проблема людини в суспільстві, її знеосіблення в оповіданні  Володимира Дрозда  «Білий кінь Шептало».

Слайд 3

Сьогодні на уроці ми повинні дати оцінку  «поведінки» коня Шептала, висвітлити порушені автором проблеми; ви розвиватимете  вміння і навички  висловлювати думку, захищати власну позицію; думаю, що зміст оповідання допоможе вам у формуванні багатогранної особистості, яка прагне здійснювати свої заповітні мрії, не  губитися в юрбі, а також з’ясувати, чи варто вирізнятися з-поміж інших, адже для цього треба мати мужність і витримку, бо:

Слайд 4

 

У  зграї звірі знищують слабких,

Щоб через них не нищилась порода.

А люди, як не дивно, нищать тих

У кого розум є, талант і врода.

В. Іващенко

На ці та інші запитання ми будемо шукати відповідь сьогодні на уроці, аналізуючи оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало».

III. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вчитель. Слайд 5

 Згадаймо повість О. Довженка «Зачарована Десна» і розповідь малого Сашка про коней.

Сценка.

«Здавалось мені, що коні й корови щось знають, якусь недобру таємницю, тільки нікому не кажуть...      

 Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку. Були часом хитрі й недобрі коні. Були нещасливі, ображені, мужицькі кінські душі. Були перелякані, закляті, стурбовані або заворожені навіки грішники конячі.      

 ...Трудно жилося їм у нас. Роботи багато, корм поганий, збруя стерта, ніякої пошани.       

...Якось одного разу над Десною підслухав я вночі на сіні лежачи і дивлячись на зорі, як після денної важкої праці коні розмовляли між собою, пасучись.      

 Розмова йшла про нас, якраз про батька.       

- І чого він такий лихий, ти не знаєш?    

   - Не знаю. Я ледве стою на ногах, отак натягався.    

   - А я що знаю? Теж нічого. Знаю хомут, голоблі і пугу. І ще хіба його лайку.      

 - Знаю і я його лайку. Наслухавсь доволі. Так чомусь сумно й недобре мені.      

 - Сумно й мені. Колись я бігав понад хмарами. - Тягнибіда розігнув шию і подививсь за Десну.— Тисячі літ, ще до возів і оранок, на моїй спині їздили пророки. Були в мене тоді ще крила. А пращур мій був кінський цар чи бог, колись казали мати.      

 - Були і в мене крила, та нема. Ні крил у мене вже, ні краси, тільки вавки на спині...»   

Вчитель. Слайд 6

    Отже, сьогоднішня наша розмова — про коней — розумних і вірних друзів, вічних помічників людини. Але не тільки про них.

Слайд 7

Письменник В. Дрозд надав своєму героєві, коню на ім'я Шептало, багато людських якостей, в алегоричній формі відобразив проблему пристосуванства і збереження індивідуальності сірого, «як усі» і яскраво-неповторного.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Учитель. Слайд 8

«Білий кінь Шептало» – одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після епохи жорстокої цензури література як один з видів мистецтва вперше розвивається в умовах практично повної свободи. Знято будь-які обмеження. В основі твору – алегоричні образи, які допомагають зрозуміти, хто є хто.

Слайд 9
Перш, ніж ми розпочнемо роботу над змістом твору, я пропоную вам переглянути презентацію «Портфоло  оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало», яку підготувала Фенік Ярослава

Перегляд презентації.

ППортфоліо оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало»
Тема	Розповідь про буденне  життя  коня Шептала.
Ідея	Возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини зі світом тварин.
Основна думка	Людина і природа взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.
Жанр	Оповідання.
Проблематика	- людина в суспільстві; - свобода і неволя; - особистість і натовп; - дійсність і мрія.
Лейтмотив	Краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує.
Композиція	Експозиція: знайомство читача з конем. Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней. Кульмінація: Шептало на волі. Розв’язка: повернення додому.

Слайд 10

Бесіда. «Карусель запитань та відповідей»

1.Хто головний герой оповідання?
(Головний герой оповідання – білий кінь Шептало)

2.З яким словом асоціюється кличка Шептало?

(Шептати, притишений, приглушений)

3.Чим Шептало відрізнявся від гурту коней?

(Був білим, високого походження, не любив гурту, вважав себе вищим за інших, був гордим)

4.Чому в Шептала були особливі стосунки з конюхом?

(Степан поважав його, жалів, не посилав на важку роботу)

5.Чого білий кінь соромився?

(Становища робочої худоби, упряжі, їзди до міста)

6.Чому Шептало прикидався сіреньким та покірненьким?

(«Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»)

7.Коли виявляється твердість характеру Шептала?

(Обурений брутальністю конюха і підпаска, Шептало «як ніколи досі, відчув свою неволю» і вирвався з чіпких рук хлопця)

8.Як Шептало насолоджувався волею?

(До пізньої ночі бігав кінь по лугах і яругах, насолоджуючись волею, яка «пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна»)

9.Чому Шептало виправдовував своїх кривдників?

 (Скупавшись у річці, він «побачив у водянім дзеркалі себе – незвично білого, аж до щему в очах». Гірка правда відкрилася Шепталові. Це тепер, змивши із себе пил і бруд, він знову став білим красенем, а там, у стайні, був «бруднувато-сірим, попелястим» і звичайним, як усі. Тому, мабуть, конюх і дозволяв собі бити його батогом)

10.Чому Шептало повернувся до гурту?

(Він не хотів бути білим конем, викачався у багнюці, аби з часом повернулася колишня «сірість». «А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім»)

Слайд 11

11. Які ж були мрії і дійсність коня Шептала? Щоб це з’ясувати, я пропоную вам скласти пазли: 1 група відшукує мрії коня Шептала, а 2 – дійсність. Назвіть їх.

Слайд 12 – мрії коня Шептала

Слайд 13 - дійсність

12. Що втілює письменник в алегоричному образі  коня?
(Суперечливу особу періоду «застою») 

13.Що стало алегоричним образом тогочасної системи?
(Стайня, яка кликала його до себе)

14.Чому письменник вирішив донести свої ідеї саме через образ коня?

 (Коні розумні й близькі до людини, спілкування з кіньми лікує деякі хвороби)

Вчитель. Слайд 14

Символом чого є ця тварина для українців ми дізнаємося з презентації «Образ коня у міфах та легендах», яку підготувала Примак Поліна

Перегляд презентації.

Робота в групах. Слайд 15

На основі почутої інформації складіть асоціативне гроно щодо характеристики 1 групі – образу Шептала, 2 групі – Степана.

Слайд 16

(Шептало – покірний, роботящий, граціозний, красивий, вільний, безстрашний,  мріє про свободу, пишається своїм походженням, поважає конюха, вміє критично мислити.

Степан – добрий, турботливий, роботящий, приземлений розумово, злий, з брудними руками)

«Шифрувальники» Слайд 17

А зараз я пропоную вам уявити себе шифрувальниками. Розшифрувавши подане послання,  ви дізнаєтесь:

Слайд 18

 1 група – про що мріяв Шептало;

 2 група – який висновок робить Шептало у кінці твору

Слайд 19

Бути  справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки

Слайд 20

Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім

Вчитель. Слайд 21

Кожній групі було дано завдання довести або спростувати думку. 1 групі – «Супроти вітру довго не пробіжиш»; 2 групі – «Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я»

Слайд 22

«Супроти вітру довго не пробіжиш»

Кожна людина рано чи пізно постає перед вибором: залишатися самою собою чи стати такою, як усі, тобто втратити свою індивідуальність. Таке рішення прийняти складно. У таку хвилину варто пригадати білого красеня Шептала. Можливо, його досвід нам знадобиться.

       Білий кінь Шептало — це алегорія. У цьому образі автор зображує непересічну людину, яка не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у цій боротьбі.

        Змивши з себе сірий бруд, кінь стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишатися сірим, щоб не мозолити зайвий раз око.

Слайд 23

«Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я»

Ми вважаю, що дуже важливо для людини бути неповторною. Кожна людина повинна мати повагу до себе, розвивати свої таланти для себе і для оточуючих. Відкриваючи себе, ми допомагаємо іншим зробити те саме. І від цього світ стає мудрішим, яскравішим, прекраснішим.

Кожна людина в цьому світі єдина і неповторна. Але ж ми живемо в суспільстві серед собі подібних. То ж чи треба вирізнятися з-поміж інших? А з іншого боку, хіба варто ховати свої переваги, таланти? Може, краще пишатися ними. Для нас це питання залишається відкритим.

Вчитель.  Слайд 24

А як підсумок  - літературна гра “Так чи Ні” 

V. Закріплення вивченого матеріалу

Літературна гра “Так чи Ні” 

С. 25   1. Шептало змалку ненавидів табун, гурт і загорожі. (Так)

С. 26   2. Конюх Степан ставився до Шептала, як і до всіх коней. (Ні)

С. 27 3. Якщо говорити про роботу, Шептало найбільше любив крутити привід і їздити до міста. (Ні)

С. 28  4. Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його. (Так)

С. 29 5. Шептало не розумів, чому деякі коні на кожному кроці огризаються, показують свій характер, адже цим нічого не досягнеш, крім батога.(Так)

С. 30 6. Коли Степан зненацька вдарив Шептала, того охопив глибокий відчай. (Так)

С. 31   7. На удар хлопчака Шептало не звернув уваги. (Ні)

С.32 8. Шептало упав на траву і сумно задрімав, не відчуваючи дощу, не здригаючись від грому та блискавок. (Ні)

С. 33   9. Шепталові вже ніколи не хотілося почути голос злого конюха. (Ні)

С. 34 10. Викупавшись у річці, Шептало все ж не став білим конем, як раніше, а залишився брудно-сірим. (Ні)

С. 35 11. Кінь був згоден уже, щоб його покарали, аби лише повернутися до стайні. (Так)

С. 36 12. Шептало думав, що головне, щоб він знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім. (Так)

VІ. Закінчення уроку

Вправа «Мікрофон» Слайд 37

Вчитель.

А на завершення уроку – вправа «Мікрофон». Я хочу, щоб ви створили словесний портрет «Яким я хочу бачити Шептала» (Відповіді учнів)

Вчитель.

-         Особисто я Шептала хочу бачити таким (учитель читаєпоезію):

Слайд 38

Сповнюйте життя мріями…

Розвіває вітер білу гриву,

Й стук копит, що на шляху життя, -

Кінь має вдачу вільну, незрадливу

І мрію, що несе у майбуття…

Так, білу чи рожеву мрію чисту,

Так, бути не таким, як сірі, всі –

Так, іскру Божу в серці променисту,

Щоб не в калюжі вмитись, а в росі…

-Так, Шептало повертається, але мрія залишається. У кожного повинна бути мрія. Особливо мрій багато у дітей.

Слайд 39

-Скажіть, а який птах у вас асоціюється зі  здійсненням мрій, бажань?

(Жар-птиця)

Розгортаю дошку із жар-птицею.

-У вас на партах лежать різнокольорові пір’їнки, запишіть на них свою сокровенну мрію, прикріпіть пір’їнку до хвоста жар-птиці і вона неодмінно збудеться!

Слайд 40

(Відеокліп  Океан Ельзи «Вільний, бо живий»)                           

-НЕ ЗРАДЖУЙТЕ СВОЇМ МРІЯМ!

VІІ. Самооцінка

Вчитель. Слайд 41

Розпочали ми наш урок з того, що день незвичайний, що весна рідним краєм крокує. Тож і оцінимо нашу роботу за допомогою «Шкали самооцінки».

(На партах лежать квіточки – високий рівень знань, листочки - достатній, бруньки – середній.Учні підходять і чіпляють на гілочку або дерево, намальоване на ватмані, квіточки, листочки, бруньки)

Наша гілочка розцвіла.

Дякую за співпрацю. Ви досить об’єктивно себе оцінили. Оцінки я потім виставлю в журнал.

Ви не розчаровуйтесь, що в когось сьогодні брунечка. Бо з неї може розвитись і квіточка, і листочок. Тож є до чого прагнути!

VІІІ. Домашнє завдання

Слайд 42

Написати продовження твору «Білий кінь Шептало»

Тема:  Мовний турнір «Безсполучникове складне речення»

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про безсполучникове 

           складне  речення; розвивати критичне мислення, вміння розрізняти

           безсполучникові складні речення в тексті, будувати безсполучникові

           складні речення з різними типами смислових зв`язків, добирати

           синтаксичні синоніми до безсполучникових складних речень,

           комунікативно виправдано використовувати безсполучникові складні

           речення в мовленні залежно від ситуації спілкування; виховувати

           моральні цінності, самостійність мислення, кмітливість, любов до   

           рідної мови, пісні 

Очікувані результати:  учні вміють застосовувати теоретичні знання з теми

           «Безсполучникове складне речення»  при виконанні практичних, 

            тестових завдань; будують  безсполучникові складні речення з

            різними типами смислових зв`язків, комунікативно виправдано

            використовують безсполучникові складні речення в мовленні;

            узагальнюють  і повторюють вивчений матеріал у рамках підготовки

           до написання контрольної роботи.

Обладнання: підручник, картки, дидактичний матеріал, комп`ютер,

                       мультимедіа.

Тип уроку: узагальнення й систематизація знань, умінь та навичок

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку.

Слово вчителя

        

        Сьогодні на уроці ми повторимо й узагальнимо відомості про безсполучникове складне речення;          застосовуватимемо теоретичні знання при виконанні практичних та тестових завдань, використовуватимемо безсполучникові складні речення в мовленні.

         Урок  проведемо у формі мовного турніру.

         Для цього об`єднаємо клас у дві команди й оберемо капітанів. У кінці уроку ми підіб’ємо підсумки й виявимо переможців турніру.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

         Для виконання завдань біля дошки за картками запрошуються 2 учні, по одному від кожної команди.

         Завдання за картками

        

1.     Скласти речення за схемами, обґрунтувати пунктограми, зробити повний синтаксичний розбір:

         [     ]  -    [       ] .                               [     ] :     [      ] .

Праця додає здоров’я – лінь – хвороб.

Не забувай: добре ім’я цінніше за найбільше багатство.

І етап «Теоретичний»

        Гра  «Так» чи «Ні»

Учасники команд по черзі ставлять запитання з теми «Безсполучникове складне речення» (по 5 запитань кожній команді).

1) Складне речення, в якому смислові відношення  між частинами виражаються в усному мовленні інтонацією, а на письмі комою, крапкою з комою, двокрапкою , тире називаються безсполучниковими?    (Так)

2) Між частинами безсполучникового  складного речення ставиться лише кома або крапка з комою?         (Ні)

3) Якщо друга частина безсполучникового складного речення доповнює зміст першої і між ними можна вставити слова як, що, а саме, і побачив, і почув, і відчув, то між ними ставиться двокрапка?     (Так)

4) Якщо зміст обох частин БСР протиставляється або зіставляється (між ними можна поставити наче, а, то)  між ними ставиться тире?    (Так)

5) Між частинами БСР, якщо вони не тісно пов`язані за змістом, поширені, мають всередині розділові знаки ставиться двокрапка?      (Ні)

6)  Якщо друга частина вказує на причину того, про що йдеться в першій (між ними можна вставити слова бо, тому, що), то між ними ставиться двокрапка?          (Так)

7) Безсполучникове складне речення, в якому друга частина доповнює зміст першої, синонімічне складнопідрядному реченню з підрядною з’ясу-вальною частиною?   (Так)

8) Безсполучникове складне речення, в якому друга частина пояснює, розкриває зміст першої, синонімічне складнопідрядному реченню з підрядною означальною частиною?            (Ні)

9) Кома між частинами безсполучникового складного речення ставиться, якщо друга частина вказує на результат, наслідок?          (Ні) – тире

10) У реченні:    Багато снігу – багато хліба.

Перша частина вказує на умову того, про що йдеться в другій?      (Так)

або    Бліц – опитування

1.     Яке речення називається складним?

2.     За способом зв`язку складні речення поділяються на…..?

3.     Яке речення називається безсполучниковим складним реченням?

4.     Які розділові знаки ставляться між частинами безсполучникового складного речення?

5.     Які смислові зв`язки існують між частинами безсполучникового складного речення?

Безсполучникові складні речення

6.     Які розділові знаки ставляться між частинами безсполучникового складного речення?

7.     У якому випадку ставиться кома, крапка з комою між частинами безсполучникового складного речення?

8.     Коли між частинами безсполучникового складного речення ставиться двокрапка?

9.     Коли між частинами безсполучникового складного речення ставиться тире?

10.                        Якому реченню синонімічне безсполучникове складне речення, якщо друга частина доповнює зміст першої? (Складнопідрядному реченню з підрядною з`ясувальною частиною).

11.                        Яке речення називається складнопідрядним реченням, складнопідрядним реченням з підрядним з`ясувальним?

12.                        На що вказує перша частина  безсполучникового складного речення.

Багато снігу – багато хліба? (На умову того, про що йдеться в другій частині).

ІІІ етап  « Поетична синонімія »

Учні отримують віддруковані поетичні фрагменти, в яких замість вжитих авторами слів у дужках подано кілька синонімів. Той, хто швидко й правильно відновить вжите автором слово,  визначається переможцем гри.

1. Мережиться між травами  (ручай, джерело, струмок)

    Рясна калина  (кетягами, китицями, гронами) 

                            (червоніє, багриться, багровіє)

    (Лине, пливе, тягнеться) туман білявий, як димок,

    долина (самоцвітами, коштовностями, діамантами)  іскриться.

                                                                                           Д.Луценко

   Відповідь: струмок,  гронами,  багриться, пливе, самоцвітами

2.     Край вікна любисток пророста весною,

     (проривається, пророста, тягнеться) до сонця (блакитне, голубе,

      ясно-синє) стебло.

Зароста (доріжка, стежина, шлях) ранньою  травою, де моє (кохання, любов, залюбленість) вперше розцвіло.

                                                                                              Д.Луценко

   Відповідь:   тягнеться, голубе, стежина, кохання

Валеохвилинка:    звучить мелодія.

Учні сідають зручно, розслабляються, заплющують очі й за вчителем повторюють: «Від щирого серця побажайте зараз всім-всім здоров`я, душевного спокою, щастя, миру, добробуту, злагоди, а для себе скажіть: «Я знаю, я вмію, я можу!»

ІV етап    «Вправа з ключем»

Випишіть речення в такій послідовності. Спочатку безсполучникові складні речення, в яких потрібно поставити двокрапку, потім ті, в яких поставити тире. Розставте розділові знаки.

Ключ: підкресливши останню букву кожного речення, прочитаєте назву

             однієї з найулюбленіших квіток українців.

1. Ліс стоїть задумливий, печальний: йому ось-ось треба пишне своє вбрання скидати, підставляти свої віти дощам холодним, хуртовинам сніговим.                                                         (О.Вишня)

2. Осінь пензлем Левітана доторкнулась садів – жовтим золотом багряним лист заграв, затріпотів.                                           (О.Ющенко)

3. Згадала околиці рідні: скрізь квіти рясні, ясна роса.

                                                                                (Леся Українка)

4. Вітри вщухли – розіп`ялися хрестами на вигоні вітряки.

                                                                                (А.Головко)

5. Він бачив: до Борислава пливли люди з гір і долин, з містечок і сіл.

                                                                                (І.Франко)

6. Раптом чую: мене звуть.

         Відповідь:    Мальви

V етап    Конкурс капітанів

Завдання:  капітани виходять до дошки й демонструють  приклади      українських пісень, у яких використовуються безсполучникові складні речення

                    (по 3 приклади).

         Кожен капітан називає автора пісні, її назву, виконавця: звучить пісня (куплет з приспівом), безсполучникові складні речення презентуються на мультимедіа – капітан називає граматичні основи та смислові зв`язки.

VІ етап    Підсумковий тестовий контроль

1.     У якому з правил щодо пунктуації безсполучникового складного

    речення допущено помилку?

А. Якщо частини безсполучникового складного речення виражають 

     одночасність, сумісність дій або їх послідовність і тісно пов’язані між

     собою за змістом, то між ними ставиться кома;

Б.  Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну

      самостійність у змістовому відношенні, то між ними ставиться крапка 

      з комою;

В.  Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється

      чи протиставляється, то між ними ставиться двокрапка;

Г. Якщо в першій частині безсполучникового складного речення

     вказується на час дії, про яку говориться в другій, то між ними 

     ставиться тире.

2. Знайти правильну структурно – семантичну схему речення:

Ми цінуємо барвінок за його  «лікарську допомогу»: з нього виготовляють ліки від важких хвороб.

А.  [   ] ,   [    ]  - одночасність.

Б.   [   ] : [висновок].

В.   [ умова  ] - [    ].

Г.   [   ] : [причина].

3. Знайти  речення, у якому вживається двокрапка між частинами 

    безсполучникового складного речення:

А. Надворі вже стемніло десь далеко на небі засяяла перша зірка.

Б. Не посадив жодного дерева за своє життя плати за чисте повітря.

В. Впаде мороз на яблуневий цвіт тоді залишимося без врожаю.

Г. Я знаю кожній дитині потрібна турботлива увага батьків.

      4. Знайдіть серед речень  зайве (не безсполучникове)

А. Зашелести до мене барвінково, зорею надвечірньою зійди, у світ широкий проведи, моє пісенне материнське слово.

Б. Весна веселая була: зазеленів вишневесенький садочок, пахучая фіалка розцвіла і звеселила свій куточок.

В. Посієш вчасно – вродить рясно.

Г. Тихесенько вітер віє, степи лани мріють, між ярами над степами верби зеленіють.

       5. Яке речення є більш виразним, експресивним, образним.

А. Коли вітер повіяв по долині, пішла дібровою луна.

Б. Повіяв вітер по долині – пішла дібровою луна.

В. Повіяв вітер по долині, і пішла дібровою луна.

Г. Як повіяв вітер по долині,  то пішла дібровою луна.

VІІ. Підсумок уроку.

                      Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  

Продовжіть  речення:

А. Найцікавішим на уроці  для мене було ………

Б. Під час уроку …………….

VІІІ. Підбиття підсумків.  Визначення переможців.

         Коментоване оцінювання.

ІХ. Домашнє завдання.

       А) повторити & 20-23;

       Б) скласти твір у художньому стилі на тему: «Чарівний дивосвіт     природи», використовуючи безсполучнико
                                                          

ТЕМА ЖІНОЧОЇ ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА «КАТЕРИНА»

Мета:   дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря в кріпосній Україні; розкрити ідейно-художній зміст твору «Катерина», охарактеризувати образ головної героїні поеми; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічність у мисленні, творчу уяву; вміння виважено і ґрунтовно висловити власні думки, спостереження; виховувати повагу до української жінки, риси чуйності, доброти, людяності, зневажливе ставлення до підступництва, зради.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст твору, ілюстрації, учнів­ські малюнки до його змісту; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент.

Емоційна готовність учнів до уроку

Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Вступне слово вчителя

З першої миті життя схиляється над нами обличчя матері. У тривозі й любові, у замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею матінка утверджує у кожного із нас кращі риси людяності й добра.

Однією з центральних тем у творчості Т. Шевченка є трагічна доля жінки в тогочасному феодально-кріпосницькому суспільстві. Саме цій темі поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Серед них — поеми «Слепая», «Сова», «Наймичка», «Відьма» та інші, повісті російською мовою — ««Наймичка», «Капитанша», «Художник», «Музыкант».

Опрацювання твору Т. Шевченка «Катерина»

 Історія написання.

Постійна увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлюється тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної похоті поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом родинним. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки 1839 рік, покінчило самогубством 37 дівчат-покриток. Тема знеславленої паном селянської дівчини розроблялася багатьма письменниками. У повісті «Близнецы» Т. Шевченко назвав однотемними з «Катериною» два твори: поему «Эда» Є. Баратинського та повість «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ'яненка. Широковідомою в той час була і повість «Сердешна Ліза» М. Карамзіна.

Для Шевченка щаслива доля жінки-кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим, глибоко інтимним горем. Його рідну матір «ще молодую у могилу нужда та праця положила». Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою кріпосницького ладу.

Рідні сестри поета поневірялись на панщині. Про них завжди турбувався поет, допомагав їм чим міг. Добре знав він, що нелегко живеться братам, але сестрам — ще гірше.

Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особливе місце посідає «Катерина» Т. Шевченка, присвячена В. А. Жуковському в пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.

Виразне читання з коментарем твору «Катерина».

Тема: зображення трагедії селянки-покритки, зумовлену таким суспільним ладом, при якому пани могли безкарно знущатися з трудящих.

Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і, водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).

Основна думка:

а)  Шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося москаля шукать.

б)  Через нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває соціальне коріння трагічної матері-покритки в тогочасному суспільстві й висловлює гнівний протест не лише проти консервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих людей, а й проти існуючого ладу.

Жанр: реалістична ліро-епічна соціально-побутова поема.

Зміст твору.

Селянська дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона ходила в садок на побачення з ним, Поки слава на все село / Недобрая стала. Аж тут затрубили в похід, пішов офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки для неї, а й для її батьків. Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки ввечері носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, «а жіночки лихо дзвонять». Село ставиться до неї неприязно. Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи в полоні тяжкого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому. Пішла Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її. Хотіла хоч дитину віддати йому, але він утік. Покинувши серед шляху дитину. Катерина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він підріс і став водити старців. Одного разу його із старим кобзарем на дорозі до Києва зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестернею, і пізнав свого сина, одвернувся.

Сюжет і композиція.

Сюжет розгортається навколо трагічної долі заміжної матері-одиначки у тогочасному суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту нерозв'язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері суспільства.

Композиційна поема складається з 5-ти розділів:

-звернення до дівчат-селянок;

-народження нешлюбного сина;

-прощання з батьками;

-поневіряння Катерини на чужині;

-зустріч із спокусником-офіцером і смерть Катерини.

В епілозі подається зустріч батька з сином. Сюжетної колізії так чи інакше пов'язані з героїнею поеми — Катериною.

Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із застереженням не кохатися із москалями; кохання і розлучення Катерини з офіцером.

Зав'язка: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.

Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.

Розв'язка: епілог — життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч з «батьком».

Проблематика:

любов і страждання;

батьки і діти;

моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення;

честь і безвідповідальність;

крах ілюзій.

Елементи народознавства в поемі.

      За неписаними, але загальноприйнятими законами звичаєвого права про сім'ю та шлюб, дівчина, яка стала матір'ю до одруження, підлягала осуду й ганьбі. Оскільки жінки, за тодішніми звичаями, зобов'язані були постійно носити якийсь головний убір, виконувався обряд покриття: кілька шановних у селі жінок збиралися і пов'язували («покривали») хусткою голову необачній дівчині. Звідси й глумлива назва — покритка.

Злий поговір, неслава, які не щадять і старої матері («Мабуть, сама вчила»), призводять до того, що батьки зважуються на жорстокий вчинок. Вони мусили скоритися громадській думці, усталеному закону співжиття.

У давнину був звичай: залишаючи назавжди свій край, люди брали жменьку рідної землі, яку мали покласти в їхню труну при похованні в чужій стороні. Цього звичаю дотримується і Катерина, бо цілком свідома того, що більше не повернеться додому.

Роль ліричних відступів — композиційного елементу в поетичному творі.

      Новим для української поезії елементом композиційної техніки є в

 Т. Шевченка ліричні відступи, діалогічні вставки, в яких поет раз у раз звертається безпосередньо до свого уявного читача. Таких ліричних відступів у поемі кілька: «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями»; «Катерино, серце моє», Отаке-то на сім світі роблять людям люди», «Бач, на що здалися карі оченята», «Отаке-то лихо бачите, дівчата», «Сирота-собака має свою долю». Ліричні відступи були елементом цілком природним для поезії Т. Шевченка. В ліричних відступах поет виступає борцем проти традиційних поглядів затурканого, темного народу на «гріхи» матерів-покриток, проти ідіотизму сільського побуту.

          Висловлюючи глибоке співчуття покинутим дівчатам-покриткам, Т. Шевченко підносився до розуміння справжніх соціальних причин, які породжували аморальні явища. Тон його ліричних відступів, як і всієї поеми такий, що й народ, повний суворих тра­дицій, сам починає розуміти невиправдану жорстокість цих традицій, розчулюється, переймається співчуттям і любов'ю до тисяч таких, доля яких подібна до долі Катерини. Ліричні відступи відігравали важливу роль і з погляду композиції твору. Вони затримували розвиток сюжету, зосереджували увагу читача на найбільш напружених трагічних моментах, змушували читача глибше, безпосередніше переживати трагедію героїв.

         Наприкінці другого розділу, після змалювання тяжкої сцени прощання Катерини з батьками та рідним селом, коли вона «за сльозами за гіркими і світа не бачить», а потім Утерлася, по­вернулась, / Пішла... тільки мріє. Подається коротка згадка про смерть батьків Катерини: Та не чули вони вже тих речей — / Ні батько, ні матір.

         Описавши драматичну сцену вигнання Катерини з села, автор роздумує над тим, чому люди такі нещадні одне до одного (А за віщо?).

У першому ліричному відступі третього розділу темна ніч символізує непевне становище героїні, яка не знає, де шукати батька своєї дитини. Образи жовтих пісків та лютої зими в народній творчості є символами тяжких життєвих випробувань. Поет проймається настроями героїні й разом з нею тривожиться за результати пошуків москаля. У ці роздуми вплітаються і спогади поета про власні мандри.

Таким чином, єдність, взаємозв'язок усіх елементів поеми, взаємно доповнюючи і поглиблюючи один одного, дають у результаті таку художню форму, яка втілює все ідейне багатство твору.

Характеристика образу Катерини.

        Складання інформативного ґрона до образу головної героїні.

(«чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка; здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива)

Матеріал для роботи над образом.

В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою.

        Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.

      Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити?

Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями саме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.

        Гармонійність зберігається між характером і поведінкою героїні, між ходом думок і способом їх вислову: Обізвався старий батько: / «Чого ждеш, небого?» Що могла сказати старому батькові «грішна» дочка. Вона знає, що її люблять батьки, що страждають, може, ще більш, ніж вона, але виганяють її з дому тому, що своєю поведінкою Катерина порушила моральні традиції.

Перша зустріч з москалями завдала їй пекучого болю і закинула в душу невиразний ще сумнів вперше глянути правді в очі.

       Катерина починає уявляти майбутнє сина-байстрюка. І це її передбачення поділяє автор. Проте нещасна матір ще не може відмовитися від своє мрії і продовжує пошуки, бо любить офіцера, вірить його обіцянкам.

       Мати-покритка, скільки їй стало сил, захищає своє дитя від жорстокого і ворожого світу. Але всі і все — односельці, батьки, кохана людина, сама феодальна дійсність — повстали проти неї як матері. Саме в цьому трагедія Катерини.

     У кожній деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки — сукупність усіх деталей дає цільний образ страдниці, жертви панської розпусти.

     Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою розпусти панів. Самогубство Катерини — причина соціальна.

Обговорення змісту поеми.

Фронтальне опитування.

Розділ І

-Кому присвятив свій твір Т. Шевченко?

-Хто такий В. Жуковський? Яке значення мав Василь Андрійович у вирішенні життєвої долі Тараса Григоровича?

-Чому «Катерину» поет розпочав із застереженням-зверненням до дівчат?

-Яким чином неслава дівчини впливала на її родину?

-Чим викликане палке кохання Катерини до москаля?

-Що змусило розлучитися молодят?

-Про яке горе зазначає поет, що «вкралося до героїні»?

-Чому Катерині було байдуже, що про неї говорили люди після її розлучення з козаком? (Обіцявся чорнобривий, / Коли не загине, / Обіцявся вернутися)

-Через що героїня вимушена ходити до криниці поночі і не мала можливості співати з дівчатами на вулиці?

-3 приводу чого жінки дорікали матері героїні?

-За що Катерина кляла свою долю?

-Де міг перебувати коханий за припущенням дівчини? (Може, вбитий чорнобривий, / За тихим Дунаєм, / А може — вже в Московщині / Другую кохає!)

Розділ II

-Чим викликана журба батьків Катерини?

-За що вони дорікали дочці? Чи не були вони жорстокими? (А де ж твоя кара? / -Де світилки з друженьками, / Старости, бояре... / Та не кажи добрим людям, / Що є в тебе мати)

-Яким чином мотивує мати своє рішення щодо вигнання дочки з дитиною з хати? З приводу чого журиться літня жінка?

-Чому навіть батько не виявив прихильності до сльозних про­хань Катерини залишитися жити з ними? (Нехай тебе бог прощає / Та добрі люде; / Молись богу та йди собі — / Мені легше буде)

-Для чого героїня перед тим як вирушити у подорож набрала землі під вишнею? (В чужу землю, чужі люди / Мене заховають; / А своєї ся крихітка / Надо мною ляже)

-Яку долю надумала Катерина собі і своїй дитині? (Сама під водою, / А ти гріх мій спокутуєш / В людях сиротою, / Безбатченком!)

-Що відчувала героїня, залишивши рідну домівку? Чи співчу­вав їй автор твору?

Розділ III

-3 приводу чого Т. Шевченко, зазначаючи про шлях на Московщину, згадав власну долю?

-Які почуття проймали Катерину, коли вона вперше попросила у людей милостиню?

-Про що раз у раз застерігає поет дівчат? (Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата, / Щоб не довелося москаля шукать, / Щоб не довелося, як Катря шукає...)

-Чому пошуки коханого були останньою надією для героїні?

-Яких труднощів зазнала Катерина у зимову пору року?

-Що свідчить про зневажливе ставлення москалів до героїні? (Ай да баба! Ай да наши! / Кого не надуют!)

-Чому остаточно вирішивши власну подальшу долю, Катерина хвилюється за майбутнє своєї дитини? Як це характеризує героїню?

Розділ IV

-Чим пояснити постійне марення жінки козаками?

-Як москаль сприйняв раптову зустріч з Катериною на шляху? Про що це свідчить? (Дура, отвяжися! / Возьмите прочь безумную!)

-Заради чого героїня повсякчас принижувала власну гідність перед москалем? -Як про це зазначено у творі? (Наймичкою тобі стану... / З другою кохайся... / 3 цілим світом... Я забуду, / Що колись кохалась, / Що од тебе сина мала)

-Чому для Катерини-матері майбутня доля сина найважливіша аніж власна?

-Як героїня сприйняла байдужість і зневагу москаля? (Покриткою стала... / Покриткою... який сором)

-Чому рішення втопитися для Катерини було миттєвим і остаточним?

-Яку майбутню долю пророкував поет сину героїні? Через що, на ваш погляд, Івась вижив, після того як його мати залишила на шляху?

Розділ V

-Як склалася подальша доля малого Івана? (Ішов кобзар до Києва... / Його повожатий. / Мале дитя коло його / На сонці куняє)

-Чому, за висловленням автора твору, байстря був позбавлений долі?

-Як трапилося так, що пан у повожатому кобзаря пізнав свого сина? Яким чином вельможа зреагував на нього?

-Чому пана Т. Шевченко називає препоганим?

-Над чим змушує задуматися Т. Шевченко читача наприкінці твору?

Міні-дискусія «Висловіть власну думку»

Чому Катря закінчила життя самогубством?

Запропонуйте власне рішення щодо розв'язання проблеми героїні?

Чи засуджуєте ви жінку, яка покинула свою дитину? Чи мала вона на це право?

Якою ви вбачаєте майбутню долю Івася?

Додаткова інформація.

У 1842 році Шевченко намалював картину «Катерина», яка є не ілюстрацією до поеми, а самостійним твором. На ній зображено повернення Катерини в село після прощання з офіцером — цього епізоду в поемі немає.

Автор у творі.

Велика роль надається у поемі автору, який не просто переказує події, але й відверто і пристрасно виражає своє ставлення до них. Це прокльон-звертання до сільських пліткарок, що знущалися над Катериною, це завжди відверта теплота і співчуття, адресовані Катерині. На початку поеми авторське попередження, подальші ліричні роздуми над долею одинака, скривдженого у жорстокому світі.

Ідейна спрямованість та значимість поеми.

Ідейне наповнення поеми має складну структуру, де поруч з показом трагедії зрадженої жінки, змальовано зруйнування моралі старосвітської України, утрату основ національного самоусвідомлення народу, панування психології кріпака-раба. Досить прозоро виступає і символічне значення поеми. Катерина є символом України, зрадженої й зневаженої Російською імперією.

Закріплення вивченого матеріалу

.Проведення тестового опитування

Розділ І

1.«Катерину» Т. Шевченко присвятив:

а) своїм сестрам; б) всім дівчатам; в) В. Жуковському, г) Якову де Бальмену.

2.Починаючи твір, поет застерігає дівчат, щоб вони не:

а)  цуралися будь-якої роботи по господарству;

б)  ігнорували народних звичаїв та обрядів;

в)  лінилися здобувати освіту; г) кохалися з москалями.

3.Через що милий залишив Катерину? Бо:

а)  на цьому наполягали батьки дівчини;

б)  люди почали дорікати козаку, зазначаючи про можливу неславу дівчини;

в)  москаль вирушив у похід до Туреччини; г) вона йому набридла.

4.Яку пісню співала героїня вночі біля криниці?

а) весільну; б) Галю; в) жниварську; г) Гриця.

5.У чому виявилася самовпевненість дівчини?

а)  неповторності власної краси;

б)  можливості гарно співати і танцювати;

в)  вихованні своєї дитини;

г) обізнаності народних прикмет.

Розділ II

1.З приводу чого зажурилися батьки Катерини?

а) відсутності чоловіка дочки; б) її хворобою; в) неврожаєм;

г)   непорозумінням із сусідами?

2.Виганяючи дочку з дому, мати звернулась до неї з докором.

а)  «Виховуй свою дитину як знаєш»;

б)  «Іди шукай у Москві свекрухи»;

в)  «Не з'являйся більше на мої очі»;

г)   «Живи як знаєш серед люду чужого».

3.Докоряючи дочку за її легковажність і неславу, мати одночасно:

а)  розмірковує над долею байстря;

б)  клопочеться про власний імідж;

в)  хвилюється з приводу того, хто її поховає;

 г) співчуває їй.

4.Перед тим, як залишити рідну домівку, Катерина:

 а) тричі перехрестилася; б) поцілувала батьків;

в) набрала землю під вишнею; г) попрощалася з дружками.

Розділ IV

1.Героїня у зимову негоду знайшла притулок:

а) біля старої верби; б) у чумаків; в) у жебраків; г) у лісника.

Розділ V

1.Кого стосується дана характеристика: «Дала, кажуть, бровенята, / Та не дала долі!»

а) Катерину; б) сироту Івана; в) старця; г) наймита у пана.

2.Як склалася подальша доля Івася, сина Катерини, наприкінці твору? Він:

а)  потрапив у родину до свого батька;

б)  служив козачком у пана;

в)  був поводирем сліпого кобзаря;

г) став жебраком. Примітка.

За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

Робота на картках

Картка № 1

1.Дослідіть і висловіть авторську позицію щодо трагічної долі Катерини? Відповідь обґрунтуйте.

2.Вмотивуйте, чи можна вважати героїню дівчиною з аморальною поведінкою. Висловлюючись, наведіть переконливі аргументи.

3. Як пан, у минулому москаль Іван зреагував, коли побачив свого сина?

а) зніяковів і здивувався; б) поблід і засоромився;

в)  затаїв подих від несподіванки;

г)   відвернувся, пізнавши його.

Картка № 2

1.Опишіть душевний стан Катерини, коли вона народила дитину і повсякчас очікувала коханого? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.

2.Яким чином, на ваш погляд, природа відображувала настрій героїні впродовж твору? Свої міркування доведіть.

3.На думку Т. Шевченка чорнобривий Івась-сирота був позбав­лений:

а) можливості навчатися; б) радості; в) здоров'я; г) долі.

 Картка № З

1.Вмотивуйте, чи мали право батьки вигнати Катерину з немовлям на руках з дому? Висловіть власні судження.

2.Прокляття матері своїй дочці — це гріх? Власну думку з цього приводу прокоментуйте, зважаючи на власний життєвий досвід, твори художньої літератури.

3.Куди подорожував кобзар з Івасем? До:

а) чоловічого монастиря; б) Києва; в) січового козацтва; г) Польщі.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Написати міні-твір «Майбутнє  Івася»,  опрацювати зміст і скласти питання (тестові завдання) до поетичних творів «Наймичка», «На панщині пшеницю жала».