Батьківські збори

Загальношкільні  батьківські збори з теми:

 «Конфлікт у школі і не тільки»

           У школі, як і в повсякденному житті, конфлікти неминучі.  Наше завдання - не уникати конфліктних ситуацій будь-якими шляхами та засобами, а вміти конструктивно їх вирішувати. Конфлікти, що виникають в процесі внутрішньошкільних взаємовідносин, можна поділити на :

 — це конфлікти, пов’язані з вадами в організації шкільного навчання. Це чотири конфліктних періоди, через які проходять учні під час навчання у школі, і адаптаційні проблеми, пов’язані з цими етапами розвитку.

Відправивши дітей до школи, багато батьків зітхнули з полегшенням: можна й відпочити, адже тепер левова частка турбот про виховання ляже на плечі педагогів! Та розслаблятися не варто. Незабаром у дітей виникнуть нові проблеми, одна з яких — шкільний конфлікт, якого не уникає жоден учень. А в першокласників вони просто неминучі, оскільки відбувається процес адаптації. Конфліктів боятися не треба, вони — невід’ємна частина всього нашого життя. Важливо лише допомогти маленькій людині зорієнтуватися та діяти згідно з ситуацією.

            Скільки триває адаптація?

            На думку фахівців, переважна більшість дітей, приблизно 60—65%, легко звикають до нових умов і заводять друзів. Адаптація в них триває не більше двох місяців. Близько 30% дітей адаптуються дещо складніше. Це пояснюється тим, що вони або не привчені до режиму та перебування в колективі (особливо, коли не ходили в дитячий садок), або мають проблеми з засвоєнням шкільної програми. Тому звикають вони до колективу майже півроку. І, нарешті, 5—6% школярів прийнято називати «важкими», оскільки вони конфліктні, не підкоряються вимогам педагогів, не засвоюють програми. Та й у цьому разі не слід впадати у відчай. Просто їм варто приділити більше уваги, якщо потрібно — залучити професіональних психологів. Звичайно протягом року всі новачки остаточно адаптуються до навчання.

Пам’ятайте:

Основні чинники ризику дезадаптації закладаються ще задовго до вступу до школи. Їх диктує сімейне виховання. На думку фахівців, найбільше ризикують:

1. Благополучні діти, якими гіперопікуються. Вони нерідко стають егоцентричними. «Кумир сім’ї» звик усе отримувати на першу вимогу, тому часом не враховує бажання інших. Та якщо вдома ібатьки, бабусі-дідусі йому потурали та поступалися, то в колективі він зіштовхується з жорстким опором і просто не знає, як поводитися.

2. Діти з неповних чи неблагополучних сімей. Тут конфлікти — норма життя, і дитина змалечку зоорієнтована на них.

3. Діти, які відчувають на собі так зване «батьківське програмування». Дорослі повсякчас диктують їм цілі, яких вони мають досягти: стати відмінником, одержати золоту медаль тощо. Дитина змушена відповідати цим вимогам, тому адаптує власну поведінку до чужих очікувань. У результаті відсутні творчість, ініціатива.

У кожному з цих випадків дитина ризикує бути неприйнятою в колективі, не вписатися в товариство однолітків. А надалі це може призвести до дезадаптації.

           Як поводитися батькам у найскладніші перші місяці навчання?

·        Насамперед не можна повсякчас обсмикувати дітей, вимагаючи негайного переключення на новий режим. Вони не можуть миттєво змінитися, варто лише переступити шкільний поріг. Не картайте їх за те, що вони крутяться чи дивляться у вікно під час уроків або підготовки домашніх завдань. Адже у такий спосіб дитяча психіка захищається від стресу. Згодом вони навчаться концентруватися на заняттях.

·        Беззастережна увага

Щоб не пропустити ті або інші шкільні проблеми, батькам потрібно навчитися розмовляти з дітьми та уважно їх вислуховувати. Діти часто скаржаться на те, що дорослі не вміють їх слухати. Начебто б із ними розмовляють, але водночас миють посуд, дивляться телевізор. А малюкові необхідна беззастережна увага батьків, тоді він почувається, що їм дорожать, і поспішає поділитися своїми турботами. Обов’язково потрібно вислухати його й разом розібрати конфліктну ситуацію. Нерідко виховання зводиться до прикладів із власного життя: мовляв, коли я був у твоєму віці, то чинив так-то... Зрозуміло, життєвий досвід батьків може бути корисний. Однак усе-таки не варто нав’язувати дітям готові рішення. Важливо, щоб вони навчилися робити це самостійно.

·        Не поспішайте карати дітей за проступки, спочатку постарайтеся з’ясувати, що лежить у їхній основі. сином.  Хлопчик украв із дому 200 гривень. Докладно розпитавши його, фахівці з’ясували, що він зробив це, аби повести однокласників до кафе. У даному разі крадіжка була лише зовнішнім проявом дезадаптації. Суть конфлікту набагато глибша: він почувається незатишно в колективі й намагався самоутвердитися таким-от чином. Необхідно було допомогти йому знайти шлях до поваги однолітків іншими шляхами.

         Досвід показує, що будь-який шкільний конфлікт являє собою багатогранник, «складовими частинами» якого є вчителі, однолітки, сама дитина. Яку ж позицію повинна обрати сім’я? Активно підтримувати одну зі сторін чи не втручатися, сподіваючись, що конфлікт розв’яжеться сам по собі?

— Позиція невтручання  найбільш неефективна.— Адже дитина не завжди може впоратися з конфліктною ситуацією сама через відсутність життєвого досвіду. Тому порада дорослих їй необхідна. Існує кілька моделей поведінки батьків у ситуації шкільного конфлікту.:

-Дехто вважає, що необхідно підтримати авторитет педагогів, і стає на їхній бік. Однак у цьому разі дитина неминуче відчує себе на самоті. «Дорослі об’єдналися проти мене!» — подумає вона й озлобиться. Якщо ж відчує підтримку батьків, то більше довірятиме їм. А це найголовніше. Батьки мають бути адвокатами своїх дітей, а в жодному разі не прокурорами. Це не означає, що вони мають виправдувати кожний їхній учинок, хвалити за неправильну поведінку, лаяти педагогів. Та у кожному разі дитина має знати: від неї не відвернуться.

- Прагнучи позбутися конфліктів, дехто просто переводить дітей в інший клас чи школу. Проте переведення — не найкращий захід. Необхідно розібратися, чим викликаний конфлікт і виробити нову тактику поведінки. Інакше та сама ситуація може повторюватися нескінченно.

«Не хочу до школи!»

-Тривожна ознака — поява в дитини страхів, пов’язаних із школою і навчанням. Наприклад, страх одержати погану оцінку, припустити помилку, стати відстаючим, засмутити батьків тощо. Ці страхи позбавляють школяра психологічного комфорту, радості від навчання і сприяють розвитку неврозів. Уважні батьки обов’язково мають визначити, звідки виникає той чи інший страх? Можливо, від маляти надто багато вимагають. Причина може бути й у недостатній кваліфікації педагога. Далеко не всі використовують ігрові методики, спроможні полегшити процес пізнання. Деякі вчителі в погоні за успішністю скорочують перерви, тому діти швидше стомлюються. І тут роль батьків важко переоцінити. Саме вони мають помітити проблеми й вказати на це адміністрації. У такому віці оцінки — далеко не найголовніше. Набагато важливіше, щоб дитина йшла на заняття з радістю та почувалася там комфортно.

              Необхідно памятати про потенційно конфліктні періоди:

-Період зміни провідної ігрової діяльності на діяльність учбову досить складний, а для деяких дітей травматичний. Він припадає на 1 клас. Змінюється соціальна позиція дитини: з малюка, улюбленця та пестунчика сім’ї, він перетворюється в учня з широким колом обов’язків та постає перед необхідністю підкорятися багато численним вимогам. Адаптаційний період може тривати від 3-х місяців до півтора років.

-Перехід в середню школу — це нове випробування для дитини. Необхідність навчання в різних уителів, пристосування до різних вимог дезорієнтує дітей і багатьох вибиває із звичного ритму.. Та й програмний матеріал значно ускладнюється у порівнянні з початковою школою. Даний конфлікт міститься у відсутності спадковості в змісті та організації навчання в початковій і середній школі.

-Дев’ятий клас — це наступний критичний період в розвитку дитини: розквіт статевого дозрівання, перша значима ситуація контролю знань – іспити. А також важливе питання, над яким замислюється дитина: продовжувати навчання далі в старій школі або переходити в навчальний заклад з цільовим напрямком навчання, тобто вперше наближується перспектива майбутнього дорослого життя, вибору професії, до яких підліток ще ні емоційно, ні фізіологічно не готовий. І накопичення всіх цих факторів може стати причиною тяжкого стресу, емоційного зриву, виникнення неврозу.

             До того ж, якщо говорити про психічні особливості підліткового віку ми повинны знати, що   всі особистісні і психічні розлади, які, можливо, найбільш яскраво проявляються саме в  пубертаті, починаючи з 14-15 років. І це необхідно враховувати в специфіці спілкування з дітьми даного віку.

-Четвертий конфліктний період: закінчення школи, випускні та вступні іспити, вибір майбутньої професії, розширення кола знайомств, початок особистого та інтимного життя. Діти частіше всього не підготовлені до початку дорослого життя: невдачам, проблемам, пов’язаним з роллю студента, робітника, чоловіка/дружини, батька/матері. Багатьом знадобиться все життя, щоб осмислити та прийняти ці ролі.

            Конфлікт з учителем

У дитини конфлікт з учителем...

Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити такі:

-ситуації (чи конфлікти) діяльності, що виникають із приводу невиконання учнем навчальних завдань, успішності, позаурочної діяльності;

-ситуації (конфлікти) поведінки, що виникають із приводу порушення учнем правил поведінки;

-ситуації (конфлікти) відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів, у сфері їхнього спілкування у процесі педагогічної діяльності.

          Це, звичайно, справа житейська - з ким не буває. Всім не догодиш. Вчитися все одно треба... Так-то воно так, але лише від цих думок нікому не легшає. Ні дитині, яка йде в школу, як на каторгу, ні батькам, які знаходяться в замішанні, ні вчителеві якому на голову навалилася чергова проблема. Як же можна допомогти маленькій людині здолати кризу?

-Лізти або не лізти? - ось у чому питання

          Багато батьків вважають, що втручатися в конфліктну ситуацію не варто. Одні вважають, що стосунки що лише підсилять антагонізм між вчителем і учнем. Інші упевнені, що дитя повинне саме вирішити конфлікт. Проте психологи вважають, що така пасивна позиція помилкова.

Чому не варто пускати ситуацію на самоплив?

•  По-перше, страждаючий від конфлікту учень може порахувати, що відмовивши в допомозі, ви його зрадили. Це підірве його довіру до вас і, можливо, він наступного разу не звернеться за допомогою в більш складнішій ситуації.

•  По-друге, дитині необхідно навчитися вирішувати конфлікти, і хтось повинен йому показати, як це робити цивілізованим шляхом.

•  По-третє, конфліктуючи з учителем, дитина знаходиться в дуже складній ситуації. Для нього вчитель - те ж, що для вас начальник. Наскільки спокійно і захищено ви себе відчуваєте, коли потрапляєте під удари начальницького гніву? Чи не так, вам важче "розрулити" цю ситуацію, чим сварку з другом або тим, хто займає ту ж соціальну нішу, що і ви?

На жаль, багато дітей не повідомляють батьків про свої конфлікти в школі. Деякі бояться батьківського гніву. Інші просто не можуть сформулювати суть проблеми - вони відчувають, що щось не так, але розповісти про наболіле не можуть - це особливо властиво учням 1-6 класів.

От як можна запідозрити конфліктну ситуацію:

•  Дитина почала втрачати інтерес до навчання. Учень початкової школи не хоче йти на заняття взагалі, більш старше дитя явно нехтує якимось предметом. Дитя "забуває" зробити завдання, залишає удома підручник і зошит - намагається поводитися так, як ніби цього уроку не існує.

•  Дитина неадекватно реагує на питання про який-небудь предмет або вчителя. Гарячиться, змінюється, замикається в собі.

•  Дитина малює карикатури на певного вчителя, спотворює підручник з певного предмету, його зошит брудний.

•  Коли ви приходите із зборів, він поволі або прямо цікавиться, чи була "хімічка", "англічанка" і тому подібне і що вона говорила. 

•  У малюка псується успішність з певного предмету. Він може приховувати свої тривоги за зовнішньою байдужістю ("мені плювати", "я не збираюся бути інженером" і тому подібне). У нього знижується самооцінка, падає упевненість в собі ("я не здібний до математики", "з мене не вийде художник" і тому подібне). Класний керівник або вчитель робить записи в щоденнику дитини про погану поведінку на уроці. Якщо ви відмітили деякі з цих симптомів, то, швидше за все у дитини конфлікт з педагогом.

Різне розуміння подій і їх причин (конфлікт «очима вчителя» і «очима учня» бачиться по-різному), тому вчителеві не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учневі — справитися з емоціями, підпорядкувати їх розуму.

           В кінці хотілося б ще раз нагадати що будь-який шкільний конфлікт слід сприймати як привід дати дитині дуже важливий життєвий досвід. Навчаючи малюка вирішувати складні ситуації, ви робите його упевненим в собі і стійким у стресових ситуаціях. Пам'ятайте і про те, що більшість дітей переносять своє відношення до вчителя на предмет, що викладається ним. Допомагаючи дитині впоратися з конфліктом, ви знімаєте бар'єри в навчанні.

Конфлікти між учнями старшому шкільному віці

Найбільш поширені серед учнів конфлікти лідерства, в яких відбивається боротьба двох-трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктують група хлопчиків і група дівчаток. Може позначитися конфлікт трьох-чотирьох підлітків з цілим класом або спалахнути конфліктне протистояння одного школяра і класу. Шлях до лідерства, особливо в старшому шкільному віці, пов'язаний з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності. Дитяча жорстокість — явище загальновідоме. Один з парадоксів світової педагогіки полягає в тому, що дитина значно більше дорослого схильна до спокуси стадності, невмотивованої жорстокості, цькування собі подібних.

           Хочу підкреслити, що агресивна поведінка школярів пов'язана з  частотою покарання, вживаного батьками. (Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували по відношенню до ним фізичне насильство (А. Бандура). Тому ряд дослідників рахує покарання моделлю конфліктної поведінки особистості.

На ранніх етапах соціалізації агресія може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знов використовувати її для виходу з різних важких ситуацій.  Потім агресія  стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших при низькому рівні самоконтролю.

Крім того, конфлікти старшокласника в стосунках з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку — формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки.

            Попередження конфліктної поведінки школярів. Повністю вижити конфлікти старшокласників в середній школі практично неможливо. Залежно від того, наскільки успішно здійснюється в школі соціалізація особистості дитини, насамперед засвоєння духовних, етичних цінностей, змінюється інтенсивність конфліктів між школярами. Духовність багато в чому пояснює діяльність і поведінку людей. Саме тому в школі існують правила,, проводиться виховна робота, трудова діяльність, організвуються екскурсії. Діти вчаться дотримуватися єдиних вимог і норм. І коли це порушується якоюсь стороною, конфлікт неминучий.В запобіганні конфліктам грає дисципліна — уміння забезпечити учню необхідну для його повноцінного розвитку свободу в рамках розумного підпорядкування порядку.

            Конфлікти в сім’ї

Конфлікти підстерігають нас на кожному кроці, навіть у ідеальній сім'ї вони неминучі. З цього випливає висновок, що нам потрібно вчитися не тільки, як уникати конфліктів, але й вирішувати їх. Це допоможе мінімізувати їх ризик і також вирішити виниклі труднощі. Що ж радять психологи, як уникнути конфліктів між батьками і дітьми? Мабуть, в сім'ях вони виникають найчастіше, тому що інтимний простір в цій особливій соціальній групі набагато менше, ніж у всіх інших.

Як уникнути конфлікту між батьками і дітьми багато в чому залежать від статі вашої дитини. Цікавий факт, що з доньками конфлікти виникають набагато частіше, ніж з синами, з тієї причини, що для дочки в спілкуванні потрібно більше інтимного простору, ніж для сина. З цього бачимо, що конфлікти по своїй природі виникають не від того, що члени родини занадто далекі один від одного, а, навпаки, від тісного їх взаємодії. Тому, якщо у вас виникають конфлікти - не варто панікувати чи звинувачувати себе, це цілком нормальне явище, з яким стикається кожен. Для того, щоб уникнути конфліктів між батьками і дітьми, потрібно зрозуміти сутність цього поняття, причини їх виникнення, а потім розглянути способи, як їх вирішувати.

В цій ситуації є два неправильних і один вірний спосіб рішення. На жаль, більшість батьків вибирає неправильний спосіб вирішення конфлікту, провокуючи цим інші проблеми формування характеру і виховання.

              Розглянемо способи вирішення на конкретному зразку конфлікту. Наприклад, до родини повинні прийти гості, і мати прости доньку прибрати у себе в кімнаті, на що та відповідає, що в даний момент їй потрібно закінчити програму, яку вона повинна скинути одному з гостей, припустимо, своєму двоюрідному братові, що вона обіцяла в минулого разу. Виникає конфліктна ситуація, де кожному з індивідів потрібно виконати своє бажання, при цьому кожна з них має бути виконано одночасно.

              Перший неправильний спосіб вирішення конфлікту, в якому перемагає батько. Мати наказує дочки кинути незакінчену справу і негайно виконати те, що вона сказала. Даний метод несе в собі командування і агресію, тільки розвиває конфлікт. По-перше, дитина підсвідомо вчиться задовольняти тільки своє бажання і придушувати бажання інших, що він і буде виконувати протягом решти життя. По-друге, маємо затаєну злість дитини, відносини між ним і батьком все більше віддаляються і псуються. Якщо до дівчинки з дитинства застосовувати подібні методи, вона або виросте агресивною і грубою, або ж, навпаки, занадто пасивною.

               Ще один неконструктивний метод - виграш дитини. Якщо давати йому постійно вигравати в конфліктах і поступатися йому заради «його ж блага», то подібним методом у «дитя» розвивається егоїзм, невміння організувати себе, вирішувати конфлікти в інших ситуаціях, поза сім'єю. Бачимо, що в кожного з неконструктивних методів вирішення конфлікту, дитина накопичує якісь негативні риси і неправильно формує свій характер, і в майбутньому він також буде вирішувати конфлікти помилково.

                Вірним методом буде взаємний компроміс, виграш обох. У цьому випадку застосовуються психологічні методики активного слухання,«уміння співчувати, зрозуміти іншу людину і поставити себе на його місце. У разі конфлікту - прислухатися до бажання іншого, врахувати його у вирішенні конфлікту, керуючись тим, щоб обидва бажання були задоволені. Для того, щоб вирішити конфлікт за допомогою компромісу, потрібно спершу оцінити об'єктивно ситуацію обома сторонами. Потім, за допомогою емпатії, вгадати бажання обох сторін, яке рішення б краще підійшло кожній. Третім кроком буде зіставити обидва бажання і вивести кілька варіантів вирішення задачі - чим більше, тим краще. Після цього кожна із сторін обирає прийнятний для обох метод вирішення конфлікту.

                 У такому випадку і батько, і дитина залишаються у виграші, конфлікт вирішено, також, кожен з індивідів вчитися вирішувати конфлікти поза сім'єю.

                Але бувають і інші причини виникнення конфліктів у родині. Наприклад, нерозуміння іншого, надмірна настирливість, висока вимогливість з однієї чи іншої сторони, порушення особистого простору дитини, побоювання того, що порушуються інтереси однієї зі сторін або перекривається можливість задоволення одного з бажань. Так само конфлікти виникають через простого невміння спілкуватися, надмірної запальності одного з індивідів, невміння висловити своє бажання і пояснити його іншому.

         Отже, поради психолога: як уникнути конфлікту між батьками та дітьми які вони? Психолог радить не вихлюпувати переживання і негативний стан на членів родини. Якщо ви не в дусі - постарайтеся самостійно впоратися зі своїми проблемами, не за рахунок своєї дитини або батька, виробляючи таким способом конфліктні ситуації. Якщо ви батько, остерігайтеся принизити дитину, дискримінувати його по відношенню до себе, не зрозуміти і поранити його словом. Образи в таких випадках не тільки приведуть конфлікту, а й значно зіпсують ваші стосунки.

           У кожному разі, приймайте свою дитину такою, якою вона є, дайте йому зрозуміти, що ви хочете для нього тільки кращого, а також, дуже любите його, приймайте його бажання і позицію, вчіться спілкуватися, таким чином, ви навчитеся разом не тільки вирішувати, але і уникати конфліктів.

Усі батьки зустрічаються з ситуаціями, коли ні конфронтація, ні зміни в обстановці не впливають на поведінку їх дитини; дитина продовжує робити те, що не влаштовує батьків. У батьків з'являється відчуття, що вони ростять маленьке неподобство, тим паче, що родичі і сусіди не упускають випадку заявити, що їх дитині не дістає виховання, що його занадто розпестили і таке нахабство і егоїзм ні до чого хорошому не приведуть. Батьки ж усе і завжди понад усе бояться не відбутися в ролі хороших вихователів, що виростили з дитини справжньої людини! Це головний батьківський комплекс, який спонукає їх йти на крайності, аби не втратити репутацію хорошого батька.

Передусім відмітимо головний бентежачий момент. Батьки вважають, що у благополучній сім'ї не повинно бути конфлікту, а, отже, якщо він є — це несприятлива ознака. Звідси гостре бажання швидко подавити бунт насильницькими методами, щоб усе було шито-критий. У реальності усе інакше.

             Конфлікт в сім'ї, де він виражається відкрито і приймається як природний феномен, набагато здоровіше для дитини, ніж це думають більшість батьків. У таких сім'ях дитина має, принаймні, можливість пережити досвід конфлікту, навчитися, як поводитися з ним, бути підготовленішим до подальших зустрічей з конфліктами впродовж життя. Конструктивне рішення конфліктів в сім'ї може бути сприятливішим для дитини, оскільки є підготовкою до зустрічі з конфліктами зовні .

            Дуже поширений підхід батьків до виховання дітей полягає в термінах виграшу і програшу. Іншими словами, позиція батька така, що якщо він строгий і домагається свого, він виграє, а якщо м'який і поступається дитині — програє. Для батьків уся проблема дисципліни полягає в делеме виховання в суворості або в поблажливому відношенні. Оскільки у своєму підході до цього предмета вони скуті альтернативою либо-либо, вони розглядають свої стосунки з дітьми як боротьбу за владу, суперечку двох волі.

            Коли між батьками і дітьми виникає конфлікт, більшість батьків намагаються дозволити його у свою користь, таким чином, що батько виграє, а дитина програє. Інші, їх дещо менше, ніж «переможців», постійно поступаються своїм дітям із страху перед конфліктом або фрустрированием (підкреслення позитивного) потреб своєї дитини. У цих сім'ях дитина зазвичай виграє, а батьки програють.

           Влада дитини

Діти дуже тонко відчувають, де у батьків слабкі місця і уміло використовують їх у своїх інтересах. У конфліктах діти уміють наполягти на вигідному їм, якщо знають, батьківську волю можна зломити. Наприклад, пригрозивши, що зіпсує стосунки з мамою, дитина змушує її поступитися. І якщо в ситуації коли батько використовував свою владу, домагаючись від дитини слухняності, він був неуважним до бажань дитини і відношення це можна назвати нешанобливим, то тут дитина демонструє аналогічне відношення до дорослого. Тепер у боротьбі за владу перемагає дитина, але в замін він отримує ураженого і такого, що випробовує роздратування батька.

          Неефективність поблажливості

Що означає для дітей вирости ,де вони зазвичай перемагають, а батьки програють? Ці діти відрізняються від тих, хто виховувався в умовах, коли влада цілком в руках дорослих. Діти, яким дозволяється наполягти на своєму до кінця, не будуть такими, що такими, що бунтують, ворожими, залежними, агресивними, покірними, конформними, відступаючими і так далі. Їм не треба розвивати риси вдачі, щоб впоратися з владою батьків. Ці діти навчаються іншому, тому, як влаштувати спалах роздратування для того, щоб управляти батьками. Як змусити батьків переживати почуття провини; як говорити неприємні вощи, гидоти батькам. Такі діти часто неконтрольовані, некеровані, імпульсивні. Вони вивчили, що їх потреби важливіші, ніж чиї-небудь. У них теж часто бракує внутрішнього контролю поведінки, вони стають эгоцентричными, заздрісними, вимогливими.

           Ці діти часто не поважають власність і почуття батьків. «Я» йде у них передусім. Вони рідко співпрацюють або допомагають у будинку.

           У таких дітей часто серйозні труднощі у взаєминах з однолітками; є труднощі і в школі, де домінує метод підпорядкування волі старшого — учителі.

           Можливо, найбільш серйозний ефект від постійних поступок батьків в тому, що у дітей розвивається глибоке почуття невпевненості в тому, що батьки їх люблять. Цю реакцію легко зрозуміти, якщо уявити, як важко батькам любити і приймати дитину, яка зазвичай виходить переможцем за рахунок батьків.

           У сімях, де використовуються батьківський авторитет, обурення виходить від дитини по відношенню до батьків; у будинках, де влада в руках дитини — від батька до дитини. Дитина відчуває, що його батьки часто роздратовані, обурені ім. Коли ж дитина згодом отримує такі ж повідомлення від однолітків або інших дорослих, недивно, що він починає відчувати, що його не люблять, — тому, що його часто дійсно не любить оточення.

Поєднання авторитарності зі вседозволеністю

            У деяких сім'ях батьки ділять між собою ролі, наприклад строгий папа і всепрощаюча мама. Чи з маленькою дитиною звертаються поблажливо, а у міру його дорослішання переходять до різких обмежень. Будьте готові, що діти, виховувані в такій ситуації, мають шанс зустрітися з серйозними емоційними проблемами. Може трапитися, що непослідовність виявиться шкідливішою, ніж кожен з крайніх підходів окремо.

            Повторюся, конфлікт — це реальність у будь-яких взаєминах. До речі, взаємини без зовні очевидного конфлікту можуть бути менш здоровими, ніж ті, в яких конфлікт часто виникає. (Приклад: в подружніх стосунках, де дружина завжди підкоряється домінуючому чоловікові: стосунки батько—дитина, де дитина так боїться свого батька, що не наважується суперечити йому в чому-небудь). Головне, як з нього виходити.

Тест «Стратегія поведінки в конфлікті»

За допомогою методики можна виявити найкращі форми соціальної поведінки педагога в ситуації конфлікту з учнями, батьками, з колегами чи адміністрацією, а також ставлення до спільної діяльності.

Інструкція.

Вам пропонується 15 тверджень. Кожен пункт оцініть у такий спосіб:

зовсім не згодний - 1 бал;

не згодний - 2 бали;

скоріше згодний - 3 бали;

згодний - 4 бали;

цілком згодний - 5 балів.

1. Я людина принципова й ніколи не змінюю своєї позиції.

2. Мені складно відстоювати свою позицію, навіть якщо я точно знаю, що правий.

3. Витрачаю багато часу на пошуки загальних точок дотику.

4. Для мене важливіше зберегти добрі стосунки, навіть якщо доводиться жертвувати своїми інтересами.

5. Я відкликаюсь на пропозиції інших, але сам не схильний виявляти ініціативу.

6. З будь-якого конфлікту я виходжу переможцем.

7. Я уникаю напружених ситуацій, хоча справа від цього може постраждати.

8. Переглядаю свою точку зору, відчувши в ході обговорення свою неправоту.

9. Багато часу я приділяю проблемам інших і часто забуваю про себе.

10. Я легко погоджуюсь поступитись, якщо й іншій робить так само.

11. Продовжую суперечка доти, поки співрозмовник не змушений буде прийняти мою точку зору.

12. Я домагаюсь ефективних результатів, коли працюю під керівництвом більш досвідченого партнера.

13. Із задоволенням виявляю ініціативу у примиренні сторін.

14. Якщо це зробить іншого щасливим, даю йому можливість настояти на своєму.

15. Часто я погоджуюсь на першу ж умову, що веде до врегулювання проблеми у відносинах.

Обробка результатів. Поруч із цифрами, що позначають номер твердження, поставте відповідний бал і підрахуйте їх суму.

Стратегія поведінки в конфліктній ситуації вважається вираженою, якщо сума балів перевищує 10.

Тест «Наскільки ви конфліктні?»

Інструкція. Вам пропонується відповісти на сім запитань. Кожне запитання має три варіанти відповідей. Виберіть те, котре більше всього вам підходить.

1. Уявіть, що у громадському транспорті починається суперечка на підвищених тонах. Ви:

А)уникаєте втручання;

Б)можете встати на сторону потерпілого чи того, хто правий;

В)завжди втручаєтесь і відстоюєте свою точку зору.

2. На зборах (нараді тощо) чи критикуєте ви керівництво за допущені помилки:

А)ні;

Б)так, але в залежності від вашого особистого ставлення до нього;

В)завжди критикуєте за помилки не тільки начальство, а й тих, хто його захищає.

3. Чи любите ви сперечатися зі своїми колегами, друзями:

А)тільки якщо вони не вразливі, і ці суперечки не псують ваших стосунків;

Б)так, але тільки із принципових, важливих питань;

В)ви сперечаєтеся зі всіма і з будь-якого приводу.

4. Удома на обід подали недосолене блюдо. Ваші дії:

А)не помічаєте таку дрібницю;

Б)мовчки візьмете сільничку;

В)не утримаєтесь від зауваження і, можливо, демонстративно відмовитесь від їжі.

5. На вулиці, у транспорті вам наступили на ногу. Ваша реакція:

А)збурено подивитесь на кривдника;

Б)сухо зробите зауваження;

В)висловитесь, не соромлячись у вираженнях.

6. Хтось із близьких купив річ, що вам не сподобалась. Ви:

А)промовчите;

Б)обмежитесь коротким тактовним коментарем;

В)улаштуєте скандал через порожню витрату грошей.

7. Не повезло в лотереї. Як ви сприймаєте це:

А)постараєтесь бути байдужим, але в душі дасте собі слово ніколи в ній більше не брати участь;

Б)не приховаєте досаду, але поставитесь до того, що сталось, із гумором, пообіцяєте взяти реванш;

В)квиток без виграшу надовго зіпсує настрій.

Обробка результатів. Кожну відповідь «а» оцініть у 4 бали, «б» - 2 бали, «в» - 0 балів. Підрахуйте суму.

Інтерпретація результатів

Якщо ви набрали:

Від 20 до 28 балів - ви тактовні, не любите конфліктів, уникаєте критичних ситуацій. Коли ж вам доводиться вступати в суперечку, то ви враховуєте, як це відіб'ється на вашому становищі чи приятельських стосунках. Ви прагнете бути приємним для оточуючих.

Від 10 до 18 балів - про вас кажуть, що ви - конфліктна особа, але насправді ви конфліктуєте лише тоді, коли немає іншого виходу і всі засоби вичерпані. Ви наполегливо обстоюєте свою думку, незважаючи на те, як це відіб'ється на вашому становищі, при цьому не виходите за рамки конкретності. За все це вас поважають.

8 і менше балів - ви шукаєте привід для суперечок, велика частина яких зайві, дріб'язкові. Любите критикувати, але тільки тоді, коли це вигідно вам. Ви прагнете нав'язувати свою думку, навіть якщо не впевнені, що праві.

-