Національно-патріотичне виховання

                                             

                               

ЗМІСТ

          ВСТУП ……………………………………………………………………. 2

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

1.1. Розкриття проблеми патріотичного виховання молоді в державних документах ……………………………………………………………………… 7

1.2. Концептуальні ідеї патріотичного виховання в системі освіти … 10

1.3. Система патріотичного виховання у закладах освіти ……………. 11

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКРЛЯРІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

2.1. Аналіз передового педагорічного досвіду в процесі патріотичного виховання ……………………………………………………………………… 14

2.2. Основні форми та методи патріотичного виховання школярів … 18

2.3. Вікові особливості підлітків та юнаків і їх використання педагогом в процесі патріотичного виховання ………………………………………… 27

2.4. Управління процесом виховної діяльності в Супоївському НВК  у контексті  Концепції національно-патріотичного  виховання дітей та молоді…………………………………………………………………………… 30

ВИСНОВКИ …………………………………………………………… 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………. 42

ВСТУП

Актуальність теми курсового проекту. У Програмі Міністерства освіти і науки України «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» говориться: «Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя» [4].

За останні десятиліття під гучними гаслами демократизації та гуманізації суспільства, відродження національної історії та культури фактично сталася їх політизація. На вістрі ідеологічної боротьби опинилася школа. Про низький стан патріотичних почуттів учнів загальноосвітніх шкіл свідчать результати соціологічних та педагогічних досліджень.

Любов до Батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, «патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства» [19, С. 9-14]. Проте легко виховувати любов до країни, яка забезпечує належний фінансовий добробут і впевненість у майбутньому. Важче це робити, коли діти щодня стикаються з матеріальними нестатками та постійними розбіжностями між бажаним і реальним. Але ж якщо до виховання патріотів навіть не братися, кращого майбутнього для України досягти буде важко.

У наш час основна увага патріотичному вихованню надається саме «як вихованню національному, тобто вихованню в дусі ментальності українського народу, його кордоцентризму, потягу до прекрасного і прагнення до гармонії» [3].

За умов ринкової економіки ведучим мотивом поведінки людей стало збагачення. Платні навчальні заклади, військова служба за контрактом зводять патріотичну роботу, як таку, нанівець.

Система патріотичного виховання школярів на сьогоднішній день регулюється такими законодавчими документами, як Указ Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді», з врахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів від 15 вересня 1999 року «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства», Указу Президента України від 25 жовтня 2002-го року «Про затвердження Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», Постанови ВРУ «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку», «Концепції національно-патріотичного виховання молоді, документів робочої групи з питань патріотичного виховання молоді при Апараті Ради національної безпеки і оборони». Проте основні положення цих документів на практиці не виконуються [1].

Тому патріотичне виховання молоді, розробка форм та методів його організації, повинна перейти від загальних декларацій в площину практичних дій на кожному робочому місці, і в першу чергу у школі [1].

У сучасній педагогічній науці патріотичне виховання визначається як історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь [10, С. 134-145]. На думку І. Д. Беха, патріотичне виховання також передбачає «широкі знання конституційних і правових норм, державної політики, сформованість патріотичних думок та дієвих заходів з відстоювання національних форм життєдіяльності і поведінки в усіх сферах суспільного життя» [5, С. 6-7]. Мета патріотичного виховання, як стверджують автори загальнодержавної програми основні орієнтири виховання [6], є формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців різного віку.

Патріотичне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу - любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв, готовність до мирної та ратної праці в ім'я України, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю [11, С. 38-40].

Важливою складовою змісту патріотичного виховання є розвиток трудової активності школярів. Зміст виховання забезпечує розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання; розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності, ініціативи, підприємництва, здатність до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в ринкових відносинах. «Справжнє патріотичне виховання починається там, де ідея і особиста праця - піт, мозолі, зливаються воєдино, творять те, про що народ говорить: у людини є святе за душею» [20].

З цього випливає, що проблема патріотичного виховання школярів має комплексний характер і недостатньо ґрунтовно вивчена, а тому не знайшла повного відображення у психолого-педагогічній теорії і навчально-методичній практиці. Це свідчить про необхідність розробки впровадження дієвих форм, методів і прийомів патріотичного виховання учнів, які б відповідали вимогам сьогодення.

Обєкт курсового проекту - процес патріотичного виховання учнів у сучасній школі.

Предмет проекту - шляхи і засоби патріотичного виховання школярів.

Мета курсового проекту: теоретично обґрунтувати й дослідити проблеми патріотичного виховання у педагогічній теорії та сучасній освітній практиці.

Відповідно до мети визначено основні завдання даного проекту:

 - з'ясувати стан дослідження;

- виявити психолого-педагогічні умови, вікові особливості та методичні закономірності патріотичного виховання школярів;

- охарактеризувати можливості форм, методів і засобів у патріотичному вихованні учнів;

- визначити критерії та рівні розвитку патріотичних якостей особистості школярів засобами навчання.

Теоретико-методологічну основу становлять досягнення педагогіки в галузі дослідження процесу виховання, висвітлені в працях І. Беха,                О. Вишневського, М. Врублевської, Н. Власової, В. Гарнійчука, О. Гевко, К. Журби, В. Каюкова, Л. Кірішко, В. Киричок, Г. Кловак, М. Кошіль та ін.., а також Програма Міністерства освіти і науки України «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» та Концепція національно-патріотичного виховання молоді [2].

Методи курсового проекту. Для досягнення мети та завдань застосовано комплекс педагогічних методів дослідження: аналіз, порівняння й узагальнення психолого-педагогічної і методичної літератури, методичних статей у періодичних виданнях, матеріалів наукових досліджень з цієї проблеми.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

1.1. Розкриття проблеми патріотичного виховання молоді в державних документах

Виховання - соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості. Суспільство як соціальне об'єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості. Зупинення цього процесу - катастрофа для суспільства, внаслідок якої людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Ще Я. А. Коменський зауважував, що «зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу» [9]. Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти. Завдяки йому людство забезпечує свою безперервність у соціальному розвитку.

Виховання школярів здійснюють у процесі навчання і виховної роботи у школі та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони [17]. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вчителя й учня), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя).

Сьогодні перед суспільством і школою стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який поєднує в собі національні риси та самобутність українського народу [9]. І саме національне виховання передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави.

Провідні завдання виховання школярів зумовлено пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Концепцію національно-патріотичного виховання молоді затвердженою 27 жовтня 2009 року спільним наказом Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України та Міністерства освіти і науки України, до яких належать:

- забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та суспільних вимог;

- реалізація індивідуального підходу до особистості, відмова від уніфікації в процесі виховання, орієнтації на «усередненого» вихованця;

- сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу;

- формування почуття патріотизму і духовності, національної свідомості, любові до свого народу, його історії, держави, рідної землі, родини, гордості за минуле, і сучасне;

- консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, загальноосвітніх закладів, громадських, молодіжних, дитячих, ветеранських і релігійних організацій у сфері патріотичного виховання;

- утвердження в масовій свідомості громадян об'єктивну оцінку ролі Збройних Сил України в українській історій, спадкоємність розвитку війська в обстоюванні ідеалів державності та незалежності;

- сприяння створенню і здійсненню діяльності установ патріотичного виховання молоді, військово-патріотичних клубів, військово-спортивних секцій, молодіжних козацьких осередків;

- формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови, як духовного коду нації;

- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших за себе, турбота про молодших та хворих;

- виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, звязку із природою, поваги до жінки, матері, толерантності;

- охорона й зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров'я;

- забезпечення базової культури, розвиток естетичних потреб і почуттів;

- спонукання зростаючої особистості до протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності;

- формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадського та конституційного обов'язку щодо захисту національних інтересів та незалежності держави;

- відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;

- сприяння ефективній діяльності позашкільних закладів, центрів патріотичного виховання молоді, громадським молодіжним та дитячим організаціям стосовно національно-патріотичного виховання [2].

Як бачимо, патріотичне виховання дітей та молоді займає значне місце, в тій чи іншій мірі охоплюючи більшість напрямків виховання. Проте на практиці справи інші [16, С. 22-24]. Насувається загроза переродження суспільства, втрата великих історичних і культурних надбань українського народу. Батьки, вчительська громадськість вкрай стурбовані майбутнім своїх дітей, посилюється голос протесту руйнації системи патріотичного виховання.

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується [6].

Ідеї патріотизму мають бути основними та наскрізними в системі шкільного життя.

1.2. Концептуальні ідеї патріотичного виховання в системі освіти

Двома головними концептуальними ідеями патріотичного виховання сьогодні є український патріотизм та національна ідея.

Патріотизм є системоутворюючим поняттям національної свідомості і самосвідомості народу, яке визначається любовю до України, надії та віри у найкраще майбутнє, знаннями історії та кращими надбаннями народу, гордістю та відданістю своїй Батьківщині, готовністю до практичної діяльності на благо України.

Патріотизм являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями, є свого роду моральним фундамент суспільної і державної будівлі, опорою його життєздатності, одним із першочергових умов ефективного функціонування системи соціальних і державних інститутів. Патріотизм виступає справою честі та совісті кожної людини, її внутрішнім покликанням служіння своїй Вітчизні.

Патріотизм, патріотичне виховання на сьогодні актуальні як для системи освіти так і для держави в цілому. Основним інститутом, що забезпечить організацію і функціонування всієї системи формування патріотичних якостей має стати держава, але важливу роль повинні відіграти і інші складові патріотичного виховання на регіональному рівні, де одну із головних ролей відіграють саме заклади освіти.

Національна ідея як складова патріотизму є світоглядним орієнтиром у системі освіти, виховання, у сфері соціалізації особи. Відображає усвідомлену та офіційно визначену стратегію патріотичного виховання, яка повинна гармонійно відображати життя народу та потреби в його розвитку, виконує функцію духовної основи саморуху й поступу українського суспільства.

Характерними особливостями національної ідеї, які визначають її життєвий «здоровий», недеформований зміст, є такі [8]:

 - національна ідея є системою, яку складають інтелектуальні, духовні, історичні та інші цінності народу України;

- національна ідея має позитивний, конструктивний, утворюючий характер заради України, покращення життя її народу;

 - національну ідею повинні прийняти всі представники нації. Вони повинні побачити в ній частину себе і бути готовими брати участь у її реалізації;

- національна ідея повинна сприяти самоідентифікації особистості, допомагати відповідати на питання «Хто ми?» та «Чим ми відрізняємося від інших?»;

- національна ідея повинна мати рушійний зміст, як рушійна сила всього суспільства, так і окремої особистості.

В силу того, що більшість сучасних радикальних течій підкреслюють своє націоналістичне забарвлення, націоналізм часто асоціюється з етнічною, культурною і релігійною нетерпимістю.

Єдність здорової національної ідеї та патріотизму визначає систему патріотичного виховання.

1.3. Система патріотичного виховання у закладах освіти

Важливою складовою системи патріотичного виховання є громадянськість.

Громадянськість - це спрямованість особистості на інтереси держави та суспільства та відповідна система відносин особистості з іншими в умовах держави, формування ідеалу прогресивного демократичного, правового, соціального, державного устрою [7, С. 4]. Громадянськість відображає життя людини як громадянина, орієнтує на виявлення особистісного, громадянського, професійного і сімейного становлення.

Розуміння громадянськості включає в себе три основні елементи та виміри.

По - перше, громадянськість - це правовий статус, визначений політичними і соціальними правами, де громадянин - людина юридична, яка готова до життєдіяльності згідно закону і наявністю права, і на цій підставі вимагати захисту закону. Таке громадянство зовсім не передбачає участі людини у формулюванні законів і рівності у співвідношенні прав і обов'язків.

По - друге, громадянськість припускає участь людини в політичному житті суспільства і розглядає громадян як політичних агентів.

По - третє, громадянськість, як членство у політичному співтоваристві являється джерелом соціальної ідентичності для людини, при цьому саме поняття є не тільки складовим його, але і граничною метою концепції громадянськості, яка повинна служити інтеграції в рамках держави.

Громадянська освіта структурована як комплекс політичних, культурних, соціальних та економічних знань, методів, завдань, мислення, що ґрунтується на використанні цих знань.

Одним із важливих завдань громадянської освіти є забезпечення молоді практичними вміннями та навичками, а саме:

- формування критичної свідомості, прийняття свідомого рішення, здійснення вільного вибору;

- розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них, знання законів, основних прав людини, спільної праці на благо суспільства, формування особистої відповідальності та громадянського обов’язку;

- взаєморозуміння та взаємоповага до кожного індивідуума, етнічної групи, народу та їх культур.

Важливою складовою патріотизму є духовність, тому, у свою чергу, духовно-моральне виховання є складовою патріотичного виховання. 

Духовність, мораль - це ядро, основа, фундамент людини, людства, фундамент будь - якої країни.

Духовність людини можна представити внутрішнім світом, який відображає моральні, етичні, психологічні властивості, рівень освіченості, культури, потяг до самопізнання та потенціал особи як шанс всього суспільства на розвиток.

Духовність - це не фанатична релігійність, духовність - це постійне удосконалення духу до такого піднесеного стану, коли людина не в змозі творити поганого, коли в ній сформується братерське відношення до всього сущого на Землі. Це уміння бути самим собою, мати неповторність світобачення, розвивати природний потенціал, бути цілеспрямованим та готовим до постійного вдосконалення.

Тому перед педагогами поставлене завдання займатися вихованням душі та проводити роботу з душею кожного учня.

Душа людини, це наша розумна внутрішня енергія, може сприймати чи поєднуватися з позитивним або негативним. Поєднання цих якостей ми побачимо у моральному забарвленні наших думок, почуттів і вчинків.

Позитивний дух - проявляється в нашій свідомості як правда, мир, терпимість, прощення, відповідальність, гідність і честь, любов до людей, до оточуючого навколишнього середовища, до Батьківщини.

Негативний дух - несе в душу брехню, злобу, гнів, образу, підступність і егоїзм, зраду. Тому виховання в цьому випадку виступає в ролі очищення людської душі, накопичення добрих якостей.

Саме виховання є одним із факторів який формує духовність кожної особистості. Адже кожна особистість є людиною. Але не кожна людина є особистістю. Людиною народжуються, особистістю стають.

В закладах освіти фундаментальною основою виховання мають бути духовність, патріотизм, моральність і гуманність - це саме ці цінності, які закладені в основі формування особистості. На цих основах базується будь - яка позитивна культура.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКРЛЯРІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

2.1. Аналіз передового педагорічного досвіду в процесі патріотичного виховання

Визначити зміст, форми і методи, які б сприяли зростанню патріотичної вихованості школярів може значно допомогти вивчення практичного досвіду кращих вчителів шкіл України.

У патріотичному вихованні школярів в нашій країні існує давня й позитивна традиція. Ще за радянських часів передові педагоги-подвижники, такі як Сухомлинський, досягали значних успіхів у патріотичному вихованні, педагогами України накопичено великий виховний досвід, розроблені численні форми та методи. Але сьогодні нагальною є необхідність їх оновленя.

Нажаль, виходячи з вивченої періодики та монографічних робіт, в першу чергу необхідно констатувати, що сьогодні вчителі України ще не достатньо володіють сучасними формами та методами патріотичного визовання.

Проведене анкетування вчителів виявило їх недостатню обізнаність (до 40%) у сучасних інноваційних формах та методах патріотичного виховання учнів, невміння їх використовувати у навчально-виховному процесі [15].

Вчителі, в основному, називають традиційні усталені форми і методи: розповіді, бесіди, свята, конкурси, змагання, зустрічі з односельцями, ветеранами ВВВ, екскурсії, перегляд фільмів, участь в акціях, читання та обговорення книг з патріотичної тематики тощо.

Серед сучасних форм і методів названі метод проектів, КТС, метод ситуацій, відвідування і перегляд художніх виставок, музеїв, диспути, ігрові методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо. Але, нажаль, ці вибори часто поодинокі і названі не всіма вчителями.

Це відбулося тому, що за найбільш поширеними в педагогічній літературі класифікаціями методів виховання розподіл відбувався за ознакою спрямованості на сфери особистості і, головним чином, цей термін повязувався виключно з діяльністю педагога (М. І. Болдирєв, М. К. Гончаров, Ф. Ф. Корольов, Т. А. Ільїна, І. Т. Огородніков, Г. І. Щукіна).

Разом з тим, можна назвати й чисельний позитивний досвід впровадження нових форм та методів патріотичного виховання.

Цікавим є досвід проведення методу проектів, присвяченого проблемі родоводу, слід відмітили, що саме завдяки застосуванню цього методу в учнів виховуються такі якості, особливості характеру як повага і відданість батькам, сімї, родині, готовність до взаємодопомоги, шанування традицій, звичаїв свого народу, культивується усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ, формується високомовна культура.

Метод проектів - одна з педагогічних технологій, яка сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей, стимулює інтерес учнів до проблеми, дозволяє оволодівати їм необхідними знаннями і навиками для її вирішення, організовувати проектну діяльність щодо вирішення проблеми, а на виході - практичне застосування отриманих результатів. Суть цієї педагогічної технології, на думку С. Сисоєвої полягає у стимулюванні інтересу учнів до проблеми, оволодінні ними необхідними знаннями і навиками для її вирішення, організації проектної діяльності щодо вирішення проблеми, а на виході - практичне застосування отриманих результатів. Головним є те, що результат можна побачити, осмислити, відчути, застосувати в реальній практичній діяльності [21, С. 17-20].

Враховуючи вікові особливості дітей шкільного віку, їхній потяг до ігрової діяльності з метою формування усіх компонентів патріотизму дітей молодшої вікової групи використовуються різні види ігор: історичні ігри-подорожі у часі, ігри-мандрівки, спортивні ігри-змагання, ігри-змагання, свята (наприклад, «Козацькі забави»), ігри-драматизації.

Це позитивно позначається на динаміці патріотичної вихованості учнів 1-4-х класів.

Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах неможливе без застосування інтерактивних (дискусійних методів). Найбільш дієвими методами виховання тут є:

1) Інтерактивні технології, зокрема, міні-диспути, мозковий штурм, обговорення по групам та метод проектів;

2) Найбільш вдалими можуть бути проекти: «Я і моя родина», «Мій родовід», «Я - дитина України», «Пізнай Україну» тощо [15].

Виховання патріотизму у школярів передбачає застосування великого арсеналу виховних форм і методів, які типологізуються за організаційною формою. Серед них слід назвати такі форми роботи як індивідуальна, групова, колективна, масова, самостійна, систематична, епізодична, домашня тощо.

Використовувані педагогами у виховній практиці індивідуальні форми роботи дозволяють краще пізнати особливості виховання патріотизму школярів, а також розкрити індивідуальність, здібності і нахили дітей. Як батьки, так і школярі в свою чергу можуть отримати кваліфіковану консультацію, пораду педагога з тих чи інших питань чи проблем, які їх турбують [14, С. 204-218].

Використання групових форм роботи дозволяє об'єднати учнів за інтересами, активізувати процеси самоосвіти і самовиховання учнів, до яких відносяться всі види групової навчально-виховної діяльності учнів, наукових об'єднань, гуртків, бесіди, диспутів тощо.

Важливою формою групової роботи по патріотичному вихованню школярів є історичні екскурси [18].

Під час історичних екскурсів вчителі в доступній формі розповідають про події, що відбуваються в нашій країні, про досягнення науки й техніки, медицини, сільськогосподарського виробництва. Особливе місце займають повідомлення про досягнення українського народу, в тому числі про людей свого міста, села, району. Назви можуть бути різні «Новини», «Події тижня», «Життя Батьківщини», «Вісті України».

Вся система інформування школярів має бути спрямована на виховання в них громадянського бачення світу, знання життя країни, формування політичної культури. Проводячи таку роботу, важливо формувати у дитини особисте ставлення до подій, хвилювання її за долю майбутніх поколінь, за долю співвітчизників.

Навчити школяра працювати з пресою, використовувати цей матеріал під час проведення історичних екскурсів - завдання вчителів і батьків.

Масові форми роботи використовувані педагогами бувають простими і комплексними.

У простих - зміст розкривається, в основному, за допомогою одного засобу, методу (виступ, лекція, диспути тощо), тоді як у комплексних масових формах за допомогою різноманітних засобів та методів, що визначили складну структуру заняття.

У залежності від обраних і використаних методів виховного впливу, форми роботи поділяються на:

- вербальні (інформування, лекції, конференції, круглі столи);

- практичні (екскурсії, олімпіади, конкурси, ігри); наочні (виставки, тематичні стенди, шкільні газети).

Спосіб організації кожного виду діяльності потребує творчого підходу з боку педагога.

Також доведено ефективність використання допоміжних форм навчальної роботи, а саме: навчальні екскурсії, домашні самостійні роботи, які доповнюють і урізноманітнюють позаурочну діяльність учнів.

Зокрема, екскурсії є важливим чинником у пробудженні інтересу в учнів до патріотичних цінностей, збагачують уявлення і знання про Україну, рідний край, сприяють розвитку пізнавальних інтересів учнів їх світогляду. Демонструючи певні зразки і даючи їм оцінку, дорослі впливають на емоційний стан учнів, формуючи у них вишуканий смак.

Загалом необхідно відмітити широкий спектр практичних форм та методів, різноманітність заходів патріотичного виховання.

2.2. Основні форми та методи патріотичного виховання школярів

У Концепції національно-патріотичного виховання молоді говориться [2]: «Удосконалення системи національно-патріотичного виховання слід здійснювати шляхом розвитку у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з молодих громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку; утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України; створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення; виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умов для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обовязків, громадянського та професійного обовязку; розвиток відчуття у молодих громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави - Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста; створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України; формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп» [8].

Виходячи з цих настанов і визначаються основні форми і методи патріотичного виховання у сучасній школі.

Важливе місце, як зазначалось вище, у патріотичному вихованні посідає виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів (Герба, Прапора, Гімну), державної мови. Українська національна символіка вперше за багатовікову історію одержала статус державної і сьогодні символізує єдність держави і нації, політичну, економічну і національну незалежність України [22, С. 143-150]. Використання державних символів у навчально-виховному процесі активізує почуття захищеності, юридичної, моральної і політичної дієздатності, гордості за єдину суверенну державу.

У навчальних закладах переважної більшості демократичних країн світу прищеплення учням поваги до державних символів зведено в ранг пріоритетних елементів патріотичного виховання. Так, у Японії початок занять, спортивних змагань, зустріч важливих гостей, проводи випускників обов'язково супроводжуються урочистим виконанням гімну і внесенням прапору. Перед прапором клянуться добре вчитися.

Починаючи з 2000-2001 навчального року у всіх загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладах України Державний прапор щодня піднімається за 10 хвилин до початку занять і опускається після їх закінчення. Мелодія Державного Гімну звучить під час проведення урочистих заходів, свят Першого і Останнього дзвоників, вручення документів про освіту, посвідчень, нагород та відзнак.

Важливе місце у змісті патріотичного виховання посідає формування культури міжетнічного та міжнаціонального спілкування [12]. Високий рівень культури міжетнічних і міжнаціональних відносин передбачає рівність і співробітництво всіх народів, їх гармонію, орієнтує людину і суспільство на злагоду, взаємодію, взаємодопомогу, партнерство, діалог, толерантність.

Формування патріотизму пов'язане з вихованням політичної культури. Політична освіченість включає знання про типи держав, політичні організації й інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Вона виявляється в усвідомленні необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства, в умінні відстоювати свої політичні інтереси, повазі й толерантному ставленні до політичних поглядів інших людей. Водночас формування політичної освіченості включає вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства.

Важливими моральними цінностями, які визначають патріотичну поведінку особистості, є совість, чесність, правдивість, свобода, рівність, справедливість, повага, толерантність, гідність, працелюбність, відповідальність та інші. Сформованість цих моральних норм полегшує сприймання школярами правових норм, які в свою чергу сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Водночас моральна норма дає змогу побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні й протиправні вчинки [13, С. 52-54]. Моральність особистості стимулює патріотичну поведінку, застерігає від правопорушень.

Правосвідомість - це сукупність правових поглядів людей, що відбивають їхню оцінку чинного права, існуючого суспільного і державного ладу, а також відповідність дій, учинків окремих громадян нормам права.

Виховання правосвідомості учнів передбачає засвоєння системи знань з питань держави й права, виховання поваги до законів своєї держави, глибокої переконаності в необхідності дотримання чинного законодавства, уміння визначати форми й способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватися з демократичними інститутами, органами влади, захищати та підтримувати закони та права людини.

Школярі одержують знання про державне, адміністративне, трудове, громадянське, сімейне, кримінальне та інше право, готуються до виконання громадянських функцій стосовно держави, праці, сім'ї, власності тощо.

Центральне питання змісту правової культури - усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю, а також визнання та забезпечення прав людини як єдиної норми для всіх людей.

Основоположними документами, які регулюють взаємовідносини громадян і державних органів в Україні, є Конституція як Основний Закон держави і суспільства, інші законодавчі акти верховних органів і уряду, а також постанови місцевих структур влади. Зокрема, для учителів, батьків і учнів обов'язковими документами є Закон України «Про освіту» (1996), Закон України «Про загальну середню освіту» (1999) та інші.

В умовах побудови правової демократичної держави велике значення мають такі міжнародні документи як «Конвенція про права дитини», прийнята Асамблеєю ООН в 1989 році і ратифікована Верховною Радою України в 1991 році, «Резолюція з прав людини» (1989 p.), рекомендації ЮНЕСКО «Про виховання в дусі миру» (1974 р.). На основі цих та інших документів виробляються правові акти багатьох країн світу.

Але одне з чільних місць належить вихованню любові і дбайливого ставлення до рідної землі, - своєї малої Батьківщини, її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, обрядів, фольклору, любові до рідної природи. «Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла». Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру.

Останнім часом молодь стала спрощено ставитися до таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм, громадянський обов'язок. Все частіше центральне місце в їхньому світогляді займають атрибути успіху: гроші, престижний рівень споживання та дозвілля, а це в майбутньому може стати причиною деградації та розпаду держави. Патріотизму не вчать, його виховують. У зв'язку з цим в Україні особлива увага приділяється патріотичному вихованню, і при цьому враховуються інтереси дітей та молоді в комплексі зі змінами, які відбуваються у суспільстві.

Предметами уваги патріотичного виховання на різних рівнях є «національна ідея, національна культура, рідна мова, історія народу і держави, самовизначення, самоідентифікація, категорії Батьківщини (мала і велика Батьківщина), лідери та герої народу, нації, держави, рідний край, місто, село, рідні мати, батько».

Патріотичне виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди [8].

Наприклад, твори К. Д. Ушинського щедро засіяні золотими розсипами народної педагогіки. Так, у першій частині його книжки «Рідне слово» вміщено понад 75 відсотків фольклорного матеріалу, а в другій - половину від загальної його кількості. У «Рідному слові» він використав 366 прислів'їв і приказок, 62 загадки, 51 байку і жарт, 32 народні казки, 22 народні пісні, 7 скоромовок, а також безліч творів, близьких за змістом і формою до народних.

Принцип національної свідомості й українського патріотизму вимагає утвердження в учнів громадянських почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина України, державницької ідеї, вболівання за долю самостійної Української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти пошанне ставлення до українських державних символів - тризуба, синьо-жовтого прапора, гімну «Ще не вмерла Україна». Адже молодій Українській державі потрібні громадяни національно свідомі, горді її історією, культурою І мовою українського народу, нації, - істинні патріоти незалежної України. Саме таких людей і покликана виховувати школа.

З метою втілення ідеї державності треба інформувати учнів про найважливіші суспільно-політичні й економічні події в Українській державі та за рубежем. Весь виховний вплив спрямовувати на відродження української нації, виховання в кожної дитини високого громадянського почуття приналежності до України, її народу [15].

Власне патріотичне виховання передбачає, що якості дійсного патріота формуються гармонійно за такими напрямками:

1. Історико-патріотичне виховання - має на меті знання історичного минулого України:

- збереження та слідування трудовим, культурним, духовним традиціям українського народу, виховання на цій основі гордості за свою країну та її історичні надбання;

- усвідомлення пам'ятних подій, знання пам'ятних місць, видатних громадських і політичних діячів та їхніх справ;

- відзначення пам'ятних дат у житті рідних сіл і міст (заснування, оборона від ворогів, культурний та політичний розвиток);

- походи та екскурсії по пам'ятних історичних місцях.

2. Героїко-патріотичне виховання має на меті формування готовності до подвигу в ім'я Батьківщини, у тому числі - до самопожертви заради життя наступних поколінь:

- усвідомлення витоків героїчного - любов до Батьківщини, її народу;

- особиста відповідальність за їхню долю;

- знання пам'ятних місць визвольних боїв, походи та екскурсії по них;

- розуміння сутності подвигу: зробити саме те, що потрібне для Вітчизни у важкий час;

- знання історичних особистостей, національних героїв);

- Книга Пам'яті, Книга Скорботи - справжні Хрестоматії Подвигу українського народу у боротьбі за свою незалежність.

3. Фізичне виховання має на меті формування здоров'я нації:

- залучення громадян до регулярних занять фізичною культурою і спортом;

- спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Вітчизни;

- розвиток громадського спортивного руху.

4. Військово-патріотичне виховання має на меті:

- формування патріотичних почуттів відповідно до вимог Конституції України та Законів України про захист Батьківщини та готовності до служби у Збройних Силах України;

- прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та загартованості в інтересах захисту Вітчизни;

- підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді;

- формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

- формування здібностей до аналізу зовнішньої та внутрішньополітичної обстановки, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються в державі і світі, свою роль та місце в цих подіях.

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів.

Основними формами патріотичного виховання школярів є:

- інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, філософський стіл, відкрита кафедра, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, жива газета, створення книг, альманахів);

- діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

- інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

- діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

- індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

- наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо) [3].

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:

- національної спрямованості - передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

- гуманізації виховного процесу - вчитель зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

- самоактивності і саморегуляції - сприяє розвитку у вихованця субєктних характеристик;

- культуровідповідності - передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

- полікультурності - інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов;

- соціальної відповідності - обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес [9].

На сучасному етапі національно-духовного відродження України все більшої гостроти набуває проблема формування у школярів патріотизму у взаємодії сімї і школи. Причиною багатьох кризових явищ притаманних українському соціуму є криза патріотичної свідомості молоді, яка потребує нагального вирішення. Успішне виховання патріотичних якостей у дітей неможливе без участі сімї як у вихованні власних дітей, так і в демократичних процесах, які відбуваються в Україні.

Вивчення сучасної української сім'ї в онтогенезі показало, що створення необхідних педагогічних умов виховання патріотизму у дітей молодшого та підліткового віку, в основному, залежить від ставлення родини до України і тих процесів, які в ній відбуваються, визначення власної громадянської активності, політичних поглядів, зорієнтованості на демократичні і моральні цінності [17].

На основі проведеного дослідження, теоретичного аналізу джерел, узагальнення спостережень і експериментальної роботи К. О. Журбою розроблено типізацію сучасної сім'ї, в основі якої лежить ставлення до України. Нижче наводиться ця типізація з короткою характеристикою кожної групи сімей [12]:

- у сімях байдужого типу не приділяється увага вихованню у дітей патріотичних цінностей;

- політично зорієнтований тип сімї на основі аналізу загальних тенденцій у житті нації обирає вартості тих політичних партій, які, на їхню думку, користуються найбільшою популярністю на даний момент і всіляко доводять свою відданість обраним ідеалам, намагаються зробити політичну карєру, але так само легко зрікаються їх, якщо перемагає інша партія чи політичний блок, пропонуючи свої послуги переможцям;

- в опозиційному типі сімї часто піддаються критиці патріотичні і національні цінності, які сприймаються як щось чужорідне, натомість всіляко вихваляється рівень життя та цінності інших народів і країн, яким надається перевага;

- в патріотично-навязливому типі сім'ї прослідковується бажання батьків нав'язати власні погляди на патріотичні цінності, долю України, бачення політичних перепетій, думки стосовно майбутньої самореалізації дітей чи їхнього місця у суспільстві;

- патріотичний песимістичний тип сімї характеризується серйозним підходом і увагою батьків до виховання патріотизму у дітей;

- патріотичний оптимістичний тип сімї поєднує у родинній системі виховання сучасний і національний досвід, знайомлячи дітей з історією і життям світу, країни, рідного міста чи села, прививають любов до рідного краю, що, в свою чергу, позитивно позначається на формуванні патріотичних цінностей.

Батьки і діти бачать реальні перспективи розвитку України, вірять у її майбутнє і пов'язують його з долею власної сімї. Патріотичний оптимістичний тип сімї створює ідеальні умови для виховання патріотизму і як у окремої особистості, так і всієї родини в цілому, але слід враховувати й інші важливі умови, які мають значний вплив на цей процес.

2.3. Вікові особливості підлітків та юнаків і їх використання педагогом в процесі патріотичного виховання

Виховання людини триває майже все життя, але особливе значення воно має у період її росту й розвитку. Цей великий період людського життя - від народження до настання зрілості - неоднаковий ні за темпами розвитку, ні за видами діяльності людини, ні за характером протікання фізичних і психічних процесів, ні за ставленням людини до дійсності.

Розглядаючи розвиток дитини як єдиний, безперервний, динамічний процес, у ньому виділяють якісно різні ступені кожний з яких умовно називають віком:

- вік дошкільний;

- молодший шкільний;

- середній шкільний (підлітковий);

- старший шкільний (юнацький).

Вчителеві необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом [17]. У цьому в значній мірі допомагають думки й висновки видатних педагогів про особливості розвитку дітей та учнів.

Виховання патріотизму в середній школі має величезне значення, оскільки мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, оскільки наші молоді сучасники повинні не тільки володіти належним об'ємом знань, але вони повинні стати зрілими духовно і інтелектуально.

Матеріалізм продовжує все більше панувати над суспільством і людиною, витісняючи найважливіші проблеми виховання, що приводить до життєвих суперечок. Звідси - гостра необхідність у вихованні патріотизму підлітків та юнаків в середній школі, яка на основі позакласної роботи, виховуватиме в молодого покоління якості, що у всі часи відрізняли український характер: доброта, відвертість, гідність, співчуття, благородство.

У психології інколи забувають про психологічні особливості юнаків, констатують тільки фонд наявних психологічних проявів. Звідси виникає безліч непорозумінь, помилок при використанні вчителем-наочником психологічних даних про учнів. От чому вчителеві потрібно творчо застосовувати знання про психологічні особливості підлітків та юнаків, враховувати їх при побудові педагогічного процесу. Інакше він може потрапити в скрутне становище, коли дані психології не спрацьовують, більш того, протидіють ситуації реальної поведінки учнів.

Вікові психологічні особливості не догма, а тільки орієнтир для більш чіткої та суворої думки педагога про своїх учнів. Вікові психологічні особливості підлітків та юнаків залежать від попереднього психічного розвитку підлітків, від їх готовності до сприйняття виховних дій дорослих.

Приведемо тут найбільш типові показники вікових психологічних особливостей підлітків та юнаків, що зустрічаються:

- моторна активність;

- сенсорно-перцептивна активність (здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні);

- інтелектуально-вольова активність (інтелектуальна ініціативність, допитливість, інтерес до виявлення зв'язків, причинно-наслідкових відносин, об'єктивування і відтворення важких ситуацій, виділення себе і поля дії і так далі);

- мотивація і емоційно-виразна активність (соціальний діапазон життєвих мотивів, здатність їх до емоційно-виразного виявлення, позначення , символізування, комбінаторики, заміщення);

- здібність (її міра) до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.

Перші чотири показники зароджуються і природно виявляються в самодіяльності дітей цього віку. Останній показник є найбільш складним, інтегральним. Він визначає в психологічному сенсі позицію підлітка та юнака вже як дорослого, діяльність якого характеризується всіма основними рисами суспільно-корисної діяльності. Виховання цієї здатності через негативну оцінку, осудження веде до порушення спадковості з попереднім психічним розвитком.

Навпаки, виховання здібності до цільової регуляції діяльності через заохочення, позитивну оцінку успіхів підлітків та юнаків зберігає багатство попередніх досягнень психічного розвитку школярів. Дії відповідно до необхідного результату формують у підлітків та юнаків такі якості, стійкість поведінки, здібність до мобілізації, до дії з урахуванням чинника часу, до регуляції своїх станів відповідно до результату, що досягається. Школа покликана піклуватися про формування психології дитини, у вихованні її у дусі терпимості і братської любові до людей, школа зобов'язана навчити молодих людей умінню розрізняти добро і зло.

Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню патріотичного мислення, прихильності до своєї національної спадщини і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до почуттів інших, бути не байдужим до трагедій Вітчизни і народу.

Формувати патріотизм у школярів потрібно з першого класу. Для цього необхідно:

- оновити його зміст, урізноманітнити форми та методи більш сучасними (метод проектів, інтерактивні технології), які б давали можливість залучити школярів до відповідної діяльності, забезпечували процес спілкування з однолітками з питань патріотизму, сприяли вияву інтересу до історії свого народу, своєї родини;

- розробити програму, яка б дозволяла систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання;

- сприяти розвитку творчості школярів, дозволити оновити матеріали музеїв або куточків історії своєї родини, населеного пункту, як результат проведеної роботи з патріотичного виховання [15].

2.4. Управління процесом виховної діяльності в Супоївському НВК  у контексті  Концепції національно-патріотичного  виховання дітей та молоді

Формування ціннісних орієнтацій школярів є важливим чинником їхнього духовного розвитку. У зв'язку з цим провідного значення у формуванні духовно-моральних цінностей набуває світогляд особистості, на основі якого формується система ціннісних орієнтацій. Гуманістична мораль, національна свідомість і самовідданість особистості зумовлюють усвідомлення найпріоритетніших цінностей життя, якими є Батьківщина, народ, культура. 

Наша держава нині переживає складні часи. Це боротьба за незалежність, цілісність і єдність території, протистояння збройному вторгненню. Події останнього року відіграли важливу роль у духовному піднесенні народу, зокрема молоді. Перед школою постало завдання – приділити більше уваги патріотичному вихованню в контексті загальновиховного процесу.

Національно-патріотичне виховання підростаючого покоління – основа стабільного розвитку країни в майбутньому. Цей процес тривалий і складний, тому формування патріотичних почуттів завжди було і є важливим у системі шкільної освіти. 

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність школи та громадських організацій з формування в учнів високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотизм — одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особи. У школярів повинне вироблятися відчуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, пошану до його великих звершень і гідних сторінок минулого. Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей — совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Для педагогічного колективу Супоївського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ (ясла-садок)» патріотичний напрямок роботи був і залишається пріоритетним. Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька і матері, колискова пісня, рідна оселя, садиба, Батьківщина, героїчне минуле народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості щодо матеріального та культурного збагачення своєї країни. 

Патріотичне виховання в Супоївському здійснюється за такими напрямками.

1. «Мова – основа духовного життя нації».

В.О.Сухомлинський стверджував, що патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується. Основою духовного життя є мова. Потрібно розкрити дитині цей скарб, золотий голос народної душі, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому звемося народом українським. У школі щороку проводяться мовні заходи, присвячені Дню української писемності, Дню рідної мови, Шевченківські дні. Цього навчального року багато учнів взяли участь у написанні творчих робіт про рідну мову, про справжніх патріотів, проведено цікаві заходи: «Про що повідала нам сива давнина» (Бурдейна Л.І.), «Український мовограй », «Рідне слово бережіть!» 

2. «Від роду – до народу».

Такий природний шлях розвитку людини, формування її національної самосвідомості. З любові до родини, до «малої» батьківщини починається любов до країни. Велике значення у загальній справі виховання мають спільні заходи батьків та дітей. У нашій школі вже традиційними стали заходи: «Пані Україночка», «Читаюча сім'я» (започаткувала бібліотекар школи Тараненко В.Ф. .), «Фестиваль української пісні» (організувала вчителька української мови та літератури Тищенко.В.В. )

Важливим чинником формування свідомості підлітків є сім`я, адже саме вона є прикладом для наслідування. Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - такий шлях розвитку кожної людини, формування її націонал.ьної свідомості й громадянської зрілості. Родинне виховання - це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя. Одним з основних завдань родинного виховання є забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, виховання поваги до законів, прав і свобод людини, залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і вчителя. 

3. «Мій рідний край, моя земля».

Батьківщина починається з рідного міста чи села, з місцевості, в якій ти народився. Завдання школи - виховувати любов до рідного краю, бажання зробити своє селище кращим, затишнішим. У нашому закладі створено музейну кімнату (Керівник музею Литвинеко Т.М.), де зібрано експонати побуту місцевого населення, виготовлено куточки визначних місць селища, фотостенд «Герої Небесної Сотні», оформлюються куточки «Герої поряд» (про учасників АТО селища) та «Герої не вмирають». Вивчається історія краю, традиції, обряди, проводяться вечорниці, свято Андрія. Чималий вплив на формування патріотизму особистості, віри в духовні сили та майбутнє свого народу мають трудові заходи: «Посади дерево, парк», «Чистота навколо нас», «Моя майбутня професія». 

4. «Вивчай історію держави, державні символи шануй!»

 Сьогодні значно зріс інтерес до історії, національних традицій, національної символіки. Перед школою постало питання вивчення історичних подій, що недостатньо висвітлені в підручниках історії України. З цією метою слід організовувати в школах заходи, що розкривають правду життя народу ( «Герої Крут», «Боротьба за незалежність народу», «Наслідки Голодомору» і т. д.). Треба виховувати почуття гордості за українців, бажання збільшити авторитет держави у світі. Такі шкільні заходи, як : «З історії національної символіки», конкурси «Герб і прапор рідної школи», «День самоврядування» - виховують у школярів повагу до державних символів, формують усвідомлення громадянської позиції. Громадянський аспект виховної роботи у школі реалізовувався шляхом проведення тематичних виховних годин, бесід, годин спілкування, присвячених державній символіці, вшануванню пам'яті видатних українських політичних діячів, письменників. Заняття в НВК щоденно розпочинаються з підняття Державного Прапора України та виконання Державного Гімну України. Були проведені тематичні години спілкування:

- «Чи Соборна нині Україна?»;

- «Історія національно-визвольних змагань на початку ХХ століття»;

- «Славетні імена України»;

- «Великі творці Соборності»;

- «Крути – символ національного відродження».

Була організовано книжково тематична виставка літератури в шкільній бібліотеці «Соборна Україна: від ідеї до життя», виставка дитячих малюнків «3 Україною в серці», присвячена Дню Соборності та Свободи України. Вчителем історії Стародубцем В.В. проведена науково – практична конференція «День злуки – символ єдності України», присвячені історії національно-визвольних змагань на початку ХХ століття в Україні. Вчителем української мови та літератури Тищенок В.В. організований та проведений конкурс читців «Ми діти твої, Україно!».

5. «Славні імена України».

Вивчення славних і видатних імен людей, чиє життя пов’язане з Україною в соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, викликають у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків. Історію рідного народу слід вивчати крізь призму видатних постатей. Неможливо уявити історію українського народу без Т.Шевченка, І.Франка, Б.Хмельницького, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, М.Амосова, К.Білокур і т. д. З метою формування патріотичних почуттів слід планувати заходи щодо ознайомлення учнів з видатними людьми України. Така робота проводиться як під час уроків , так і в післяурочний час. Форми роботи можуть бути різноманітними: усний журнал, конкурс «Кращий буклет», творчі дослідження, проекти. 

6. «Я майбутній захисник Вітчизни».

Одним із завдань військово-патріотичного виховання є формування високої патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язку щодо захисту національних інтересів України. Військово-патріотичне виховання здійснюється всіма педагогами школи. Уроки історії озброюють учнів знаннями законів суспільства, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію. На уроках літератури формуються моральні ідеали молоді на прикладах героїв творів, виховується почуття гордості за свою Батьківщину. На уроках математики, фізики, хімії, біології учні одержують основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною військовою технікою і зброєю. Уроки фізичної культури формують якості, необхідні солдату: витривалість, працездатність, чітку координацію і точність рухів.

Під час занять із захисту Вітчизни учні знайомляться із специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата. Шляхами реалізації військово-патріотичного виховання у позакласній роботі є насамперед тематичні місячники та тижні: місячники військово-патріотичного виховання (щорічно проходять у жовтні, грудні, та квітні-травні), міся правочниквих знань ( жовтень), уроки пам'яті та святкова хода до пам'ятника з покладанням квітів у День Перемоги. До Дня Збройних Сил України – військово - спортивні змагання юнаків 9-11 класів, конкурсні програми «Нумо, хлопці- козаки», спортивні свята - змагання «День здоров'я», турніри з шахів та шашок. У рамках військово-патріотичного фестивалю «Козацький гарт» проводяться змагання «Козацькому роду нема переводу». 

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві в Супоївському НВК було заплановано та проведено ряд заходів приурочених до Дня захисника України та Дня козацької слави.

Насамперед в кожному класі класоводами та класними керівниками було проведено виховні години, уроки мужності під гаслом «Сила Нескорених»:

-         «Ніхто, крім нас!»;

-         «Бійці невидимого фронту: снаряд чи слово?»;

-         «Тісніше станьте, сильні духом, під прапором одним»;

-         «Україна у моєму серці»;

-         «Волонтер – мирний воїн»;

-         «Берегиня чи амазонка? Жіноче обличчя війни»;

-         «Національна самоідентичність і народні традиції українців»;

-         «Історії героїв АТО: Ми боремося за українську землю»;

-         «Мужність і відвага крізь покоління».

13 жовтня учні 5-10 класів  переглянули документальний фільм про українську військову звитягу “Добровольці Божої чоти”  (Л.Кантер, І.Ясній). Вони були дуже задоволені фільмом і після його закінчення ще довго обговорювали подвиг наших бійців.

В рамках Всеукраїнської акції «Браслет Нескорених» учителем трудового навчання було проведено майстер-клас з плетіння браслету з учнями 8 класу.

Учні молодших класів теж із задоволенням приєдналися до святкування і організували конкурс малюнків присвячених нашим героям АТО. На основі цих малюнків була організована виставка «Героям Слава».

13 жовтня до школи завітали учасники АТО: Павлушенко Віктор та Каригбаєв Анатолій, які проживають в селі та навчалися в Супоївській школі. Вони розповідали про воєнні будні, а також люб’язно погодилися сфотографуватися з дітьми .

Напередодні свята вчителем фізкультури було організовані та проведені спортивні змагання «Естафета мужності» для учнів 1-4 класів. Наші маленькі учні своєю участю, азартом та захопленням віддали хоч маленьку, але шану нашим бійцям на передовій.

А також у рамках інформаційної підтримки до Дня захисника України  в Супоївському НВК було організовано перегляд документального фільму "Рейд" (15.10), роликів «Тизер» та «Трейлер» (16.10).

7. «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе».

Головним завданням навчальних та позашкільних закладів системи освіти і виховання є швидке реагування на суспільні запити, на інтереси та потреби молодого покоління, вимоги держави щодо освіти і виховання особистості, створення сприятливих умов для задоволення інтересів і потреб особистості у формуванні моральних якостей, переконань, світогляду, позитивної моральної діяльності й високого рівня моральної вихованості, вихованні почуття патріотизму. Основу патріотичного виховання мають становити принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь. Справжні патріоти повинні бути чесними, вихованими, добрими людьми, які поважають старше покоління. Ці якості можна об’єднати в етично-моральну групу, без якої жодне суспільство не існує.

Для того щоб виховати ці якості, в загальноосвітніх закладах викладаються уроки етики, на яких вчителі намагаються привити дітям гуманне ставлення до оточуючих, закласти основи моралі. Мають вплив на формування понять гуманності, толерантності такі заходи в нашій школі, як акції «Ми за мир!», «Допоможи ближньому» (моральна підтримка дітям-переселенцям), «Лист пораненому бійцю АТО».

Таким чином, патріотичне виховання дітей та учнівської молоді сьогодні є важливою складовою змісту роботи навчального закладу, головним завданням якого є формування моральної поведінки, активної життєвої позиції, правил співжиття, єдності слова і діла в підростаючої особистості, готовності брати активну участь у житті своєї держави. Використання сучасних підходів до формування громадянсько-патріотичних цінностей особистості передбачає пізнання учнями не тільки навколишнього середовища, але й себе, своєї свідомості. Різноманітність технологій патріотичного виховання учнів дають можливість формувати у майбутніх громадян патріотичне мислення, патріотичну свідомість, розвивати інтелект особистості для активної участі в навчально-пізнавальній діяльності, виробляти активну громадянську позицію, реалізовувати її в практичній діяльності. Захист Батьківщини – це захист і своєї гідності. Захист гідності – одне з головних завдань правосуддя. Без гарантій поваги до людини в суспільстві не зможуть розвиватись рівноправні відносини, люди постійно принижуватимуть один одного, і на цьому ґрунті розвиватимуться постійні конфлікти. Важливо, щоб це розуміли і дорослі, і діти. Національна гідність – це насамперед обов’язок кожного українця перед своєю нацією і державою. 

ВИСНОВКИ

В усі часи кожна держава світу з моменту свого створення дбала про належне виховання підростаючого покоління своїх громадян, адже від його якості залежало її майбутнє.

Набуття Україною статусу незалежної держави поставило перед суспільством завдання створити ефективну систему національного виховання молоді, одним із головних напрямків якого є патріотичне виховання. Реалізація даного завдання з перших днів була ускладнена відмінністю регіональних підходів до трактування вітчизняної історії, мовного питання, національної ідеї, національною, релігійною та ідеологічною багатоманітністю населення нашої країни. Дуже швидко до цього додалися зростаюче загострення проблем соціально-економічного розвитку, різке майнове розшарування суспільства, знецінення моральних норм і цінностей, що почало активно сприяти формуванню патріотичного нігілізму та перебільшеного прояву націоналізму. Все це відбувається при могутньому наступі глобалізації, особливо небезпечному для України як держави, яка тільки стала на шлях незалежного розвитку.

З огляду на ці чинники цілком очевидною постає гостра проблема необхідності активізації патріотичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, метою якого має стати створення основи майбутньої громадянської позиції членів українського суспільства. Турботу щодо її вирішення проявили як владні інституції (відповідні нормативні та концептуальні документи Президента, Верховної Ради, уряду, міністерств), так і вітчизняні педагоги, громадські та літературні діячі (І. Бех, К. Чорна, О. Вишневський, В. Коваль, О. Тимошенко, М. Врублевська, О. Коркішко, М. Стельмахович, І. Дзюба, В. Раєвський, В. Вітовський та багато інших).

З нашої педагогічної спадщини збереглися й не втратили актуальності погляди на цю проблему Г. Ващенка, І. Огієнка, К. Ушинського, В. Сухомлинського, І. Франка тощо, але, попри цей значний теоретичний багаж, бадьорі звіти заступників з виховної роботи про виконання заходів патріотичного виховання школярів, говорити про його дієвість на фоні системних проявів хамства, байдужості, соціального егоїзму, цинізму, невмотивованої агресивності й жорстокості, неповажного ставлення до права, державних і соціальних інститутів, масової трудової еміграції, корупції, продовження протистояння в оцінці вітчизняної історії та інших негативних явищ суспільного життя не доводиться.

Разом з тим, слід відзначити, що педагогами нашої країни поступово накопичується значний практичний педагогічний досвід патріотичного виховання. Ця робота ведеться на концептуальній основі українського патріотизму та національної ідеї.

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є:

- інформаційно-масові;

- діяльнісно-практичні;

- інтегративні;

- індивідуальні;

- наочні.

У процесі організації патріотичного виховання педагоги дотримуються таких принципів:

- національної спрямованості;

- гуманізації виховного процесу;

- самоактивності і саморегуляції;

- культуровідповідності;

- полікультурності;

- соціальної відповідності.

Вивчення передового досвіду кращих представників педагогічних колективів України дало змогу ознайомитись з формами та методами виховної роботи, збагатитись практичними методичними розробками. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.

2. Концепція національно-патріотичного виховання молоді. Затверджено спільним наказом Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України та Міністерства освіти і науки України від 27 жовтня 2009 року.

3. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. - К.: Либідь, 2003. Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - 280 с.

4. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності // Іван Дмитрович Бех. - К.: Либідь, 2006. - 271 с.

5. Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадське у сучасному українському вихованні // Освіта. - 2002. - № 8-9. - С. 6-7.

6. Власова Н. Ф. Концептуальні ідеї патріотичного виховання в системі освіти./ Електронний збірник наукових праць Запорізької обласної академії післядипломної педагогічної освіти, Випуск №4: Загальна, педагогічна та вікова психологія.

7. Каюков В. Школа виховання національної гідності // Освіта. - 1999. - №49-50. - С.4.

8. Кірішко Л. М. Патріотичне виховання учнівської молоді в умовах сучасного навчального закладу. // Методичний вісник. - Кіровоград : Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. - 2010. - № 46 - С. 270.

9 .Киричок В. А. Інноваційні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності. // Матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми виховання патріотизму підростаючої особистості в умовах глобалізації

10. Киричок В. А. Сучасні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник наукових праць. // Ін-т проблем виховання АПН України. - Кіровоград: ТОВ «Імекс-ЛТД», 2010. - Вип. 14, кн. І. - С. 134-145.

11. Кловак Г., Ткаченко В. Формування етнічної самосвідомості школярів - важлива проблема сучасної національної школи України // Учитель. - 2000. - № 1-3. - С. 38-40.

12. Коркішко О.Г., Саяпіна С.А. Політінформація як метод виховання патріотичних почуттів учнів загальноосвітньої школи.

13. Кошіль М. Народне мистецтво - джерело національного виховання // Рідна школа. - 2000. - № 6. - С. 52-54.

14. Ляшко Л. Виховання патріотичних почуттів молодших школярів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. пр. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип. 4. - С. 204-218.

15. Мартинюк І.В. Національне виховання: Теорія і методологія: Метод. Посібник. - К.: ІСДО, 1995. - 160 с.

16. Марушій О. Шляхи активізації патріотичного виховання в школі // Рідна шк.- 2001.- № 5.- С. 22-24.

17. Матеріали ІІІ Міжнародної конференції з питань патріотичного виховання молоді(26-27 листопада)/Запоріжжя. Акцент, 2010. - 250 с.

18. Патриотически-ориентированное образование: методология, теория, практика/Ф.К. Быков, А.Н. Вырщиков, М.Б. Кусмарцев и др./Под общ. Ред. А.К. Быкова, А.Н. Вырщикова. М. Роспатриоцентр; Волгоград:НП ИПД «Авторское перо», 2005.- 400с.

19. Пащенко Д. Патріотичне і національне виховання - складові становлення громадянина // Шлях освіти.- 2002.- № 1.- С. 9-14.

20. Пилипенко Л. Теоретичні основи патріотичного виховання в сучасному педагогічному процесі./ Матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми виховання патріотизму підростаючої особистості в умовах глобалізації».

21. Пономаренко Л. Виховання громадянськості у молодших школярів // Початк. шк.- 2001.- № 3.- С. 17-20.

22. Поплужний В. Патріотичні почуття і їх формування у школярів // Вісн. Акад. пед. наук України.- 1993.- № 1.- С. 143-150.